В Албанії, як і в більшості країн півдня Балканського півострову, немає давніх традицій лютеранства. Під час Реформації і аж до отримання незалежності в 1912 році територія була зайнята Османською імперією і майже відірвана від процесів, які вирували Європою. Більшість албанців були ісламізовані в османській період, хоча на півночі країні збереглася численна римо-католицька, а на півдні – православна громада. Також на півдні є впливова громада православних греків. Православні греки і албанці є членами автокефальної Албанської православної церкви.

Перші євангельські місіонери з’явилися в Албанії лише наприкінці ХІХ сторіччя. Особливу активність виявили методисти. Завдяки їх служінню до євангельської віри навернувся Герасим Кіріазі, який заснував церкву в місті Корча та зіграв видатну роль в формуванні албанської нації. Першим князем незалежної Албанії в 1914 році став німець, член об’єднаної лютерансько-реформатської церкви Прусії,  Вільгельм Від. Щоправда його фактичне правління тривало лише півроку – з початком Першої Світової війни князь був змушений втікати з країни, хоча формально залишив собі титул і користувався ним до 1925 року.

Після Другої Світової війни в Албаніі встановився жорсткий атеїстичний режим Албанської партії праці на чолі з Енвером Ходжею. Уряд взяв курс на повне знищення релігії в 1967 році та проголосило Албанію в 1969 першою в світі атеїстичною країною. Лише після смерті Ходжи в 1985 році відбулися невеликі послаблення. Падіння режиму в 1990-1992 році відкрило країну світові, в тому числі для діяльності іноземних місіонерів, серед яких було дві групи лютеран.

Першою були датські послідовники церкви Моравських братів. Моравські брати – це рух, який походить ще з дореформаційних часів. Після Тридцятирічної війни послідовники чеського проповідника Яна Гуса опинилися в тяжкому положенні. Більша їх частина була змушена покинути Богемію, але невелика громада зберіглася у Моравії, на сході сучасної Чехії. В 1722 році набожний німецький граф Ніколаус Людвіг фон Цінцендорф, який був нащадком релігійних біженців з Австрії, запросив моравських братів переселитися до своїх земель в Саксонії. Там вони заснували селище Гернгут, яке стало духовним центром моравських братів. В Німеччині вони прийняли Аугсбурзьке віросповідання, війшли в спільноту з лютеранами, та розпочали масштабне місіонерське служіння в Америці, Африці та інших регіонах.

Громада Лютеранської Моравської церкви

В 1992 році місіонери моравської церкви, підтримані датською лютеранською місією приїхали до Албанії, де розпочали перші біблійні групи. У 2017 році Лютеранська Моравська церква Албанії складалася з 5 общин в Тірані, Баторі, Ельбасані, Поградеці и Буррелі, а також кількох біблійних груп . В церкві всього 320 членів, і немає жодного ординованого пастора – громадою опікується шведський пастор, який приїжджає декілька разів на рік. Проте в церкві служать багато лідерів-мирян, значна частина з котрих жінки. Громади дуже активні в дияконії – активно служать дітям, молоді та жінкам. Церква має три дитячі садочки: в Баторі, Буррелі та Поградеці. В Елбасані група опікується дітьми с аутизмом.

Також місію в Албанії розпочала ультраконсервативна американська церква Вісконсинський Євангелічно-лютеранський синод, перші місіонери якої  прибули в країну в 1996 році. На 2019 рік Конфесійна Євангелічно-лютеранська церква Албанії має дві громади, в Тирані і Дурресі, опікають три місцеві пастори, двоє з яких проходили навчання в Українській лютеранській богословській семінарії Святої Софії в Тернополі . Всього в церкві 66 охрищених членів. Як і її материнська церква КЄЛЦ, має спільноту лише с членами Конфесійної Евангелічно-лютеранської конференції.  Її членам не можна приймати Причастя, проводити спільні богослужіння та навіть публічно молитися разом з членами інших церков, навіть з іншими лютеранами. Пасторами та членами церковних рад можуть бути лише чоловіки.

Богослужіння в громаді КЄЛЦ

На півночі країни, в місті Пешкопі, є неденомінаційна церква «Альфа і Омега», в якій служать лютеранські місіонери зі Східноєвропейської місіонерської мережі.