Лютеранство в Австрії, країні, де зараз релігією більшості є римський католицизм, має давні корені. Землі сучасної Австрії майже тисячу років входили до Священної Римської імперії, а Відень був одним з найважливіших міст Європи через те що був центром імператорського дому Габсбургів, які правили імперією з 15 сторіччя.

Тому не дивно, що Реформація дуже швидко поширилася австрійськими землями. Перша євангелічна проповідь була прочитана в Відні в 1522 році, лише через п’ять років після оприлюднення 95 тез. В результаті Аугсбузького миру та закріпленій в нім формулі «чия влада, того й віра», лютеранська церква почала швидко зростати  в Австрійських землях і певний час навіть перевищувала католиків за кількістю вірян. Проте через те, що Габсбурги твердо трималися католицизму, вони розпочали Контрреформацію в 1580 році і вимусили лютеран або емігрувати на протестантські землі, або збиратися лише нелегально.

Розповсюдження протестантизму в 1545-1620 роках

Така ситуація тривала до 1781 року, доки імператор Йосиф ІІ Габсбург не «толерував» на своїх родинних землях протестантські церкви з великою кількістю обмежень: зареєстровані могли бути лише громади більші за 500 членів та не можна було використовувати для служінь будівлі схожі на церкви. Проте вже в 1785 році з’явилося 48 «толерованих» громад з 107 000 вірян на території сучасних Австрії, окрім Бургенланда, що до входив до угорської частини володінь Габсбургів, а потім до незалежної Угорщини, Чехії, Словенії Південної Польщі та Галичини. Ці громади створили Євангелічну церкву Аугсбурзького віросповідання.

ХХ сторіччя призвело до великих змін у стані церкви. Розпад Австро-Угорської імперії Габсбургів призвів до утворення Австрійської Республіки, переважну більшість населення склали німці. Лютеранські церкви інших земель колишньої імперії стали незалежними, зокрема Євангелічна церква Аугсбурзького та Гельветичного віросповідань в Малій Польші, з якої в 1926 році виділилася Українська євангельська церква Аугсбурзького віровизнання, яка активно поширювалася Західною Україною. Проте в 1924 році в ЄЦАВ влилися громади Бургенланду. Після Аншлюсу австрійські лютерани були приєднані до імперської Німецької євангелічної церкви, а в 1945 році церква знов стала незалежною і до неї доєдналося багато біженців зі Східної Європи.

Лютеранська міська церква Відня

В 1949 році ЄЦАВ прийняла спільну конституцію з реформатською Євангелічною церквою Гельветичного віровизнання і створила спільний орган представництва. Лише в 1961 році протестантські церкви отримали рівні права з католицькою. Церква є членом Всесвітньої лютеранської федерації, Всесвітньої ради церков, Конференції європейських церков та Спільноти європейських протестантських церков.

На 2015 рік в ЄЦАВ входили 194 громади з 292 578 вірянами. Це складає 3,36% від населення Австрії. В деяких муніципальних громадах Бургенланда, Верхньої Австрії, Каринтії та Штирії лютерани навіть складають більшість. Натомість громади ЄЦАВ відсутні в Форарльберзі, де більшість протестантських церков належать до ЄЦГВ.

Лютеранином є 12-й президент Австрії Александр ван дер Беллен, нащадок біженців з Естонії, які переселилися до країни в 1940 році.

Євангелічна церква Гельветичного віросповідання перебуває у повній спільноті з лютеранами, має 9 громад з 13 605 вірянами.

Окрім ЄЦАВ в Австрії є й інші лютеранські церкви. В Форарльберзі існує громада Баварської Євангелічно-лютеранської церкви в Кляйнвазерталі та громада ультраконсервативної Євангелічно-лютеранської вільної церкви, яка входить до Конфесійної Євангелічно-лютеранської конференції, в Лудеше. Також деякі лютеранські створюють свої громади за кордоном, щоб опікуються своїми вірянами, які тимчасово або постійно перебувають в іншій країні: дипломатами, моряками, студентами, бізнесменами тощо. Так у Відні діє громада Церкви Швеції, яка також служить шведським лютеранам в Словаччині та Угорщині. Також у Відні і в Зальцбурзі є екуменічні англомовні громади, які підтримуються Євангелічно-лютеранською церквою Америки.