Історія лютеранства в Бельгії дуже схожа з історією лютеран в Австрії. Під час Реформації бельгійські землі входили до нідерландських провинцій, що знаходилися під владою династії Габсбургів та Єпископів Льєжу, які вороже ставилися до протестантів. Університет у брабантському місті Левен став одним з найбільших центрів спротиву Реформації, а двоє августинськіх монахів – однодумців Лютера, Генріх Вос та Іоган Еш, стали першими мучениками за реформовану віру – їх стратили на вогні як єретиків у Брюсселі в 1523 році.

Генріх Вос та Іоган Еш, перші лютеранські мученики

Проте на півночі Нідерландів отримав широке розповсюдження кальвінізм. Ці багаті землі потерпали від великих податків та релігійних переслідувань з боку адміністрації Габсбургів. В 1566 році розпочалося постання проти їх влади, яке завершилося лише в 1648 році відділенням Республіки Сполучених провінцій де більшість населення сповідувало реформатство. Південні провінції, з яких складається сучасна Бельгія, залишились під владою іспанської гілки Габсбургів, під якою перебували до 1713 року, коли після Війни за Іспанську спадщину ці землі не захватили Габсбурги Австрійські. В цей період більшість протестантів, як лютеран, так і реформатів були змушені або емігрувати, або повернутися до католицизму, або сповідувати свою віру таємно.

Історичні Нідерланди в 1556-1648

Едикт імператора Йосифа ІІ від 1781 року дозволив протестантам легалізуватися, в рамках широкої програми реформ. Ця програма викликала незадоволення населення, зокрема католицької верхівки. Це невдоволення спричинило повстання, яке закінчилося створенням Бельгійських сполучених штатів та його швидким розгромом австрійцями. Щоправда вже в 1795 році бельгійські землі, разом с з землями Єпископів Льєжу були захоплені Революційною Французькою Республікою, яка суворо обмежувала діяльність всіх християнських церков. Лише Наполеон в 1802 році затвердив для протестантів свободу віросповідання.

Після Наполеонівських війн ця територія опинилася у складі Об’єднаного королівства Нідерланди, владну еліту якого складали переважно голландські кальвіністи. В 1816 році на території Бельгії нараховувалося лише 2300 протестантів. В 1830 році бельгійці розпочали визвольну революцію та заснували незалежне Королівство Бельгію. Його першим монархом став Леопольд І з Саксен-Кобург-Готської династії німецького походження. Незважаючи на тиск впливової Католицької партії він до кінця життя залишився членом лютеранської церкви, в якій був охрещений.

Леопольд І, король бельгійців

Лише після незалежності окремі протестантські громади отримали можливість об’єднатися в деномінації. Першими це зробили реформати, створивши в 1836 році Бельгійське євангелічне товариство, яке в 1849  було перейменоване в Християнську місіонерську церкву Бельгії, а потім в Реформатську церкву Бельгії. Бельгійські лютерани завжди були не чисельні і дотримувалися в більшості своєї пієтизму*, тому шукали єдності з однодумцями-кальвіністами. В 1839 році вони створили Союз Протестантських Євангелічних церков Бельгії. В 1846 році в країні було вже біля 7000 протестантів.

Після другої світової війни розпочався процес об’єднання бельгійських протестантів. Спочатку в 1957 році Союз Протестантських євангелічних церков поглинув методистські громади, створивши Протестантську церкву Бельгії. В 1978 році Протестантська церква Бельгії, Реформатська церква Бельгії та бельгійській округ Нідерландської реформатської церкви створили Об’єднану Протестантську церкву Бельгії, в яку вийшли громади всіх трьох деномінацій. За даними Всесвітньої Ради церков, на 2019 рік в ОПЦБ входить 50 000 вірян, які об’єднані в 103 громади, якими опікуються 105 священнослужителів. У колишньому центрі Контрреформації Левені розташований Євангельський теологічний факультет.

Німецькомовна Євангелічна громада Брюсселю

Незважаючи на своє лютеранське коріння ОПЦБ, не входить до Всесвітньої лютеранської федерації, хоча входить до всесвітніх об’єднань реформатів та методистів. Тим не менш, вона має спільне причастя з більшістю лютеран Європи, бо є членом Європейської спільноти євангелічних церков. В колишньому центрі Контрреформації Левені розташований Євангелічний теологічний факультет.

Через те, що в Брюсселі розташовані штаб-квартири ЄС та НАТО, а також багато офісів інших міжнародних організацій, в місті є потреба в екстратериторіальних представництвах лютеранських церков. Зокрема там розташовані громади Церкви Швеції, Церкви Норвегії, Народної церкви Данії, Фінської Євангелічно-лютеранської церкви, Естонської Євангелічно-лютеранської церкви, Латвійської Євангелічно-лютеранської церкви за кордоном, німецькомовна громада-партнер Євангелічної церкви Німеччини. Міжнародна Протестантська церква Брюсселю є партнером Євангелічно-лютеранської церкви Америки. Ще одним містом, де є закордонні лютеранські церкви є один з найбільших портів Європи – Антверпен. Там розташована Норвезька церква моряків та громада-партнер Євангелічної церкви Німеччини. ЄЛЦА представлена Антверпенською міжнародною протестантською церквою.

Норвезька церква моряків, Антверпен

Невеличка Євангелічно-лютеранська церква Бельгії є частиною конфесійної Міжнародної лютеранської ради. Вона складається з двох громад, англомовної в Брюсселі, та громади в Антверпені, служіння в якій проходять нідерландською мовою. Всього в обох громадах 150 охрещених членів і один ординований пастор. Громади засновані в ХХ сторіччі і раніше входили до складу Лютеранського синоду Бельгії і Франції, який в 2002 розі розділився на дві національні церкви.

_________________

* Пієтизм – напрямок в протестантизмі, що робить акцент на особисте переживання Бога і благочестя в житті віруючого. Методизм – схожий за духом рух в англосаксонськіх країнах.