31 жовтня 2017 року весь світ відзначав 500 річницю Реформації. Важливість цього історичного процесу підкреслює масштаб святкування. Воно відбулось не лише в Німеччині, де почався реформаційний рух, але й в інших країнах Європи, Північної та Південної Америки, Азії та Тихоокеанського регіону, та навіть Африки. На державному рівні Реформацію святкуватимуть і в Україні.

Можна і потрібно задавати питання – чому так відбулося? Чому західноєвропейський релігійний рух заслуговує на увагу мільйонів людей у офіційно секуляризованих країнах? Справа в тому, що Реформація торкнулася не лише суто релігійних питань. Вона вплинула на багато сфер суспільного життя і наслідки Реформації ми можемо відчути сьогодні. Можна сміливо сказати, що цивілізації, яка зараз існує, могло б і не бути, якщо б реформаційний рух не розпочався або зазнав поразки. Ключовою фігурою цього руху став Мартін Лютер, завдяки твердим переконанням та рішучості якого Реформація стала можливою.

Мартін Лютер

Лютер народився 10 листопада 1483 році в місті Айслебен, що перебував під владою графів Мансфельда. Його батько Ганс пройшов тяжкий шлях від простого шахтаря до власника мідних копалень. Він дуже багато працював для того, щоб його родина жила заможно та потерпав від податків, що накладали графи Мансфельду на його діяльність. Ганс не хотів, щоб його старший син Мартін продовжував сімейну справу та відправив його на навчання спочатку до шкіл у Магдебурзі та Ейзенасі, а потім до університету у Ерфурті. Батько Лютера хотів щоб його син став юристом та зробив кар’єру при дворі князів. Мартін дуже добре вчився та мав гарні перспективи. В 1505 році він отримав ступінь магістра.

Ганс і Маргарета Лютер

Цього ж року в його житті сталася переломна подія. Мартін Лютер потрапив під шалену грозу. Він боявся за своє життя, а особливо за те, що послідує за ним. Тому Лютер в молитві звернувся до Святої Анни і пообіцяв, що стане монахом, якщо виживе. Він вижив і того ж року вступив в монастир августинського ордену у Ерфурті, що відрізнявся дуже суворим статутом.

Лютер старанно виконував всі монастирські настанови, але не міг знайти в них духовного спокою. Йому завжди здавалося, що він робить недостатньо і постійно почувався пригніченим, відчуваючи постійний страх перед Богом. Незважаючи на це Лютера рекомендували до викладання в університеті Віттенберга, де він спочатку викладав філософію Аристотеля, а згодом, здобувши теологічну освіту, Святе Письмо. Саме глибоке вивчення Біблії призвело до докорінної зміни поглядів майбутнього реформатора.

Великий вплив на Лютера  зчинила подорож до Риму у 1512 році. Він пройшов до міста, що вважався святим пішки, але побачив там великі розпусту священників, торгівлю священними реліквіями сумнівного походження та безліч забобонних обрядів, що ніби то дарували прощення гріхів. Побачивши це, Лютер залишився вірним Церкві, але цей досвід вплинув на подальшу реформаційну діяльність.

Приводом для протесту стало величезне поширення практики продажу індульгенцій у Німеччині. Альберт Бранденбурзький, що нещодавно купив посаду Архієпископа Майнца за гроші, що зайняв в банкірів, сильно потребував грошей. Тому він дозволив монаху-домініканцю Йоганну Тецелю продавати індульгенції будь-яким чином.

Діяльність Тецеля обурила Лютера, і він написав свої відомі “95 тез проти індульгенцій”. Він надіслав їх архієпископу Альберту, та поширив серед своїх друзів, які потім оприлюднили тези у вигляді листівок. Поширене уявлення, що Лютер самостійно прибив текст “95 тез” до дверей замкової церкви, скоріш за все недостовірне.

“95 тез проти індульгенцій’

У цьому творі Лютер заперечував право Церкви продавати індульгенції, наголошує на тому, що лише віра та покаяння є підставою для прощення гріхів, яке здійснює Бог. Також Лютер стверджує пріоритет Святого Письма над постановами церкви, які дозволили індульгенції.

За 14 днів “95 тез” наповнили всю Німеччину і призвели до великого скандалу. Від Лютера вимагали відректися від цього твору, але не змогли переконати. Проте Лютер був змушений вибачитися. В нього не було наміру створювати нову церкву або робити революцію в існуючий, тому Лютер тимчасово припинив критикувати зловживання.

Можливо, на цьому б історія і закінчилася. Але в 1519 році Лютер був змушений стати на захист свого учня на теологічному диспуті в місті Лейпциг. Католицький теолог Іоганн Екк змусив Лютера визнати що його погляди збігаються з поглядами Яна Гуса, якого церква засудила і стратила 100 років тому. Це була дуже небезпечна заява, враховуючи, що жителі Саксонії дуже сильно постраждали від воєн з послідовниками Гуса.

Щоб пояснити і обґрунтувати свою позицію Лютер написав три свої програмні праці “Відозва до християнської шляхти німецької нації”, “Про вавилонську неволю Церкви” та “Про християнську свободу”. В цих працях він наголошував на тому що кожен християнин є священиком через віру і хрещення, та має право читати та пояснювати Святе Письмо, що справжніми таїнствами є лише Хрещення та Причастя, бо вони заповідані самим Христом і що лише віра і любов насправді звільняють християнина. Ці твори розповсюдилися по всій Європі: Франції, Іспанії, Швейцарії, Нідерландах та інших країнах.

Це призвело до того, що папа Лев Х в 1520 році своєю буллою засудив твори Лютера і спалив його твори у Римі. У відповідь Лютер з однодумцями спалили цю буллу разом з працями вчених-схоластиків та творами по канонічному праву. Це вже була відкрита непокора, на яку папа відреагував в 1521 році, відлучивши Лютера від Церкви. Його очікував суд.

Лютер спалює буллу

Судити Лютера мав імператор Священної Римської імперії Карл V на рейхстазі (зібранні всіх князів імперії) у місті Вормс. Мартін повинен був відректися від своїх творів і ідей. Він відмовився і проголосив промову, яка в повній мірі відображує його світогляд:

«Тому, що ваша Імператорська Величність, як також і найласкавіші електори й князі домагаються простої і спокійної відповіді, то отже моя відповідь така: Я не можу вірити ані самому папі, ані соборам, бо це очевидне, що одні й другі не раз помилялися та перебували із собою в суперечності. Задля цього, якщо мене не переможуть свідоцтвами зі Святого Письма і не переконають тими самими місцями Святого Письма, які я наводив, та не звільнять таким чином мого сумління, яке є зв’язане Словом Божим, то я нічого відкликати не можу і не хочу, бо робити щось проти свого сумління не є ані безпечним, ані добрим, ані не подобає християнинові».

Лютер в Вормсі

Імператор видав так званий Вормський едикт, що об’являв Лютера єретиком і людиною поза законом. Заступництво курфюрста Фрідриха, який був володарем Віттенберга врятувало Лютера. На зворотному шляху із Вормсу в Віттенберг викрали Лютера и і сховали його в замку Вартбург. Там Лютер взявся за одну з найважливіших праць свого життя – переклад Біблії на німецьку мову.  Це був перший переклад у Західній Європі, який перекладався з мов оригіналу – грецької та давньоєврейської. Переклад Лютера досі використовується у Німеччині і саме він став основою для літературної німецької мови. Повний переклад був закінчений у 1534 році.

Лютер був змушений повернутися до Віттенбергу у 1522 році, бо з’явились люди, які прикривалися його ідеями і розпочали в місті бунт. Лютеру вдалося заспокоїти ситуацію у місті, але повстання розповсюдилися на території Німеччини і переросли в криваву Селянську війну. В цій ситуації Лютеру залишалося лише закликати князів навести лад. Натомість в своєму зверненні він жорстко критикував феодалів за жорстоке поводження та експлуатацію селян. Великі жертви, які спричинили повстання спонукали Лютера до більш системних дій.

“Біблія Лютера”

Він переклав на німецьку мову богослужіння та прибрав з нього все, що протиричить Біблії, написав Малий та Великий катехізиси, де дуже просто викладалася християнська віра, провів інспекцію шкіл та парафій у Саксонії, що призвело до глибинної реформи церкви. Щоб усі християни могли читати Святе Письмо і Катехізис Лютер та його учень і співробітник Філіп Меланхтон впровадили шкільну реформу, залучивши до навчання грамоті набагато більше дітей та встановивши державне фінансування шкіл.

Започаткування реформаторів були підтримані іншими німецькими князями, що призвело до конфлікту з імператором. Карл викликав князів-протестантів (які протестували проти засудження Лютера) на рейхстаг в місто Аугсбург, щоб вислухати їх позицію. Князі представили перед імператором Аугзбурзьке віросповідання, яке підготував Філіп Меланхтон. Цей документ пояснював у що вірять протестанти і в чому вони бачать протиріччя з Римом. Карл, який вів постійні війни з Францією і Туреччиною був вимушений погодитися з тим, що на територіях земель цих князів діятиме реформована церква. Реформація здобула першу суттєву перемогу.

Після 1530 року Лютер Опинився в певній безпеці і продовжував поглиблювати результати реформи. До своєї смерті в 1546 році віна писав більше ніж 400 теологічних праць та незліченну кількість листів. Спадок Лютера настільки значний, що церква, до реформи якої він доклав руку стала називатися лютеранською.

Олександр Жакун, практикант НЄЛЦУ