Частина 1

Переклад Лютером Рим. 3,28

«Послання до Римлян» апостола Павла відіграло в лютеранській традиції ключову роль: Лютер і Меланхтон бачили в ньому посібник з християнської науки, який подавав головний сюжет християнської теології, та найсуттєвішу частину Біблії і найчистіше Євангеліє. Відкриття Лютером Євангелія про милостивого Бога і приписане грішникові через віру в Христа правосуддя, має виразний зв’язок з «Посланням до Римлян» 1,16 – 17, у якому Лютер повинен був підмітити відмінне (від знаного йому) розуміння «Божої справедливості (праведності)! (так зв. iustitia Dei passiwa замість actiwа). «Послання до Римлян» і його тлумачення (яке розуміється як переклад і виклад) здобули, таким чином, ключове значення для віттенберзької Реформації. Якщо всю теологію Лютера можна зрозуміти як виклад Святого Письма, то його центр треба бачити в викладі «Послання до Римлян».

Тлумачення Біблії Лютером – це його найвагоміший внесок  у життя пізніших євангелічних церков і формування німецької мови: переклад Лютера використовується й донині, хоча після процесу перегляду та типографічної й орфографічної коректури він звучить інакше. З моменту перекладу Лютером за одинадцять тижнів Нового Заповіту, під час перебування в Вартбурзі,  й видання друком у 1522 році («Septembertestament», бо був опублікований у вересні) тлумачення біблійного тексту безперервно супроводжувало працю Реформатора-зрештою вжев грудні після видання «Septembertestament» з’являється виправлене видання («Decembertestament»). Мотивацією здійснення перекладу була не нестача тлумачень по-німецьки, а їх велика кількість і методологічна непрозорість: вказати на це міг Меланхтон, один із приятелів Лютера, та, напевне, і сам Лютер це цілком усвідомлював. У роботі над перекладом книг давньоєврейського канону й апокрифів та переглядом «Septembertestamеnt» він працював із групою, яка складалася з Йонаса, Бугенгагена, Круцігера, Меланхтона та ін.  Восени 1534 рокупоявився переклад усієї Біблії з апокрифами, а до 1546 року він дочекався дев’яти наступних видань: у них видно герменевтичний і практичний задум Лютера, бо він умістив у них вступи до книг, глосси на полях (які містять короткі пояснення слів або змісту) та віднесення до паралельних місць у Біблії. Наступні видання перекладів біблійних книг за період 1522 – 1545 містили багато модифікацій.

На думку А. Беутела, Біблія в перекладі Лютера мала настільки потужний вплив на історію  побожності та літературу німецького мовного кола, що й до нинішнього дня важко знайти книгу зі схожою історією дії. Чергове видання Нового Заповіту викликало як хвилю захоплення, так і критики, тому, як реакцію на поставлені докори та висловлені сумніви щодо методики тлумачення й деяких перекладацьких рішень, Лютер у 1530 році написав лист «Sendbrief vom Dolmetschen» («Відкритий лист про переклад»). Лютерове тлумачення Рим. 3,28 викликало сумніви й критику, тому воно пояснюється в згаданому листі: додання частки «аlleine» (тільки, виключно)   Лютер аргументує специфікою німецької мови.   

У цьому контексті постає принципове питання про те, як далеко може зайти перекладач і чи переклад Лютером Рим. 3,28 можна обґрунтувати методологічно, чи його теж варто класифікувати як перекладацьке свавілля й/або конфесіоналізм. Лютерівський зміст Рим. 3,28 з доданою часткою «аlleine» залишається й дотепер у виправлених тлумаченнях Біблії Лютером, хоча в найновішому виправленому виданні 2017 року вміщено примітку до коментаря внизу сторінки, у якій подано дослівне тлумачення вірша – без частки «alleinе».

C. Сейферт визнає за opinio communis переконання про використання Лютером під час перекладу «Septembertestament» другого видання грецького Novum Instrumentum omne Еразма  1519 року, якщо навіть не першого – 1516 року. Текст того видання репрезентує textus receptus, тобто видання грецького тексту, прийняте з того часу аж до поширення методів критики тексту К. Лахманна. У жодному з обох видань грецького тексту НЗ Еразма немає частки, яку в перекладі додає Лютер: загалом донині історія перекладу Рим. 3,28 подає небагато альтернативних варіантів і не відходить від теперішнього змісту тексту. Отже, ключовим постає питання про обґрунтованість такого тлумачення, що вимагає детального аналізу змісту грецького тексту, можливої для відтворення перекладацької методики Лютера та його мотивування додання частки «alleinе» з «Відкритого листа про переклад».

Рим. 3,28 за Novum Instrumentum omne Еразма з 1516 року звучить: λογιζόμεθα οὖν πίστει δικαιοῦσθαι ἄνθρωπον χωρὶς ἔργων νόμου. Друге видання залишає текст без змін. У такому вигляді Рим. 3,28 вагомим є факт переміщення наступного додатка перед конструкцією accusatiwo cum infinitivo, що чіткопідкреслює поставлений на ньому акцент. Додаток,ближчий до πίστει треба розуміти як dativus instrumenti, можл., modi або loci. У такий спосіб цей орудний відмінок вказував би на те, як реалізується зміст дієслова з конструкції AcI і був би вирізнений переміщенням його через усю конструкцію (у принципі – це різновид  передбачення). Це означає, що акцент підрядного речення падає на ἡ πίστις. У обговорюваному вірші суттєвою є як наявність обставини способу дії (у вигляді прийменникового вислову): χωρὶς ἔργων νόμου  який підкреслює вилучене через ἡ πίστις   розуміння виправдання (виключена альтернатива щодо διὰ νόμου πίστεως   з Рим. 3,27). У версії тексту Рим. 3,28 Еразма, у головному реченні наявна частка οὖν, яка вказує на співідношення виникнення – континуацію думки попереднього фрагмента. Р. Лонгенекер бачить у епізоді Рим. 3,21 – 31 розвиток, підтвердження й пояснення всього фрагмента Рим. 1,16 – 3,20, присвяченого проблемі справедливості, вірності й віри. Лонгенекер називає сегмент Рим. 3,21 – 4,25 надзвичайно вагомим фрагментом послання, який вимагає особливої уваги в процесі аналізу тексту Рим. Дж. Фіцмайер, аналізуючи прийнятий тепер текстовий варіант,інтерпретує вірш як підкреслення апостолом Павлом виправдання «виключно з віри» – з огляду на переміщення πίστει  в порядку речення (підкреслення ЇЇ), як і обставину способу дії χωρὶς ἔργων νόμου. Ч. Кранфілд у своєму коментарі  до «Послання до римлян» підкреслює унікальність поєднання πίστει δικαιοῦσθαι в літературі НЗ – це його єдина поява (як правило, ἡ πίστις поєднане з прийменниками ἐκ, διά, ἐξ). Кранфілд  віднаходить у перекладі Руфіна коментаря Оригена «Послання до Римлян» вираз sola, fide, тобто відповідник Лютерового «alleine durch den Glauben» – «… ut requiramus quis sine operibus sola fide justificatus sit» (вирізнення додане). Фіцмайер перелічує, за Беларміно і Лінеттом, також інших християнських письменників, які ще до Лютера були готові додати в Рим. 3,28 частку solaГіларія, Василія, Амброзіастера, Іоанна Златоустого, Кирила Александрійського, Бернарда, Теодорета, Фому Аквінського, Августина та ін. і вказує на можливий вплив з Якова 2,24на переклад Лютера. Е. Лозе в коментарі «Послання до Римлян» визнає додаток Лютера до Рим. 3,28 за цілком обґрунтований з точки зору перекладача, який віддзеркалює різкий контраст, задуманий автором послання. Виходячи з цього, вставка Лютера «alleine» – це як і співгра з акцентом речення, яку можна помітити в конструкції Рим. 3,28, так і прив’язування  до певної інтерпретаційної традиції.

У науковому дискурсі щодо перекладацької  методики Лютера й донині точиться дискусія, яка стосується знання давньогрецької мови й літератури, впливу грецького й латинського  тексту Вульгати на тлумачення Нового Заповіту. С. Сейферт сприймає думку Рідінгера в тій проблемі, яка підкреслює вирішальний вплив Вульгати на переклад Лютера, значно менший – грецького тексту(теза Г. Доббельта), і досить поширене переконання про базування Лютера на грецькому тексті за незрозуміння його принагідних висловлювань на цю тему. Р. Колб, спираючись на праці Блума, вказує на необхідність точнішого розрізнення перших перекладацьких спроб Лютера, у яких Вульгата була основою, від Septembertestament, незалежного тлумачення, яке рішуче орієнтується на видання грецького і латинського  тексту Еразма: воно різниться від Вульгатив 90% місць. Прийняття висновків Блума, які повніше відбивають як складність перекладацької  методики Лютера, так і перемін, яких вона зазнала, визнається слушним.

Частина 3

Частина 4

Частина 5