Сталося так, що коли він був у одному з міст, один чоловік, увесь у проказі, побачивши Ісуса, впав долілиць та й благав його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.  Простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим. І враз проказа зійшла з нього.  І велів йому нікому про те не казати: Але йди, покажися священикові, принеси за очищення своє так, як наказав Мойсей, – для свідчення їм. (Лук.5:12-14)

Цей короткий уривок з Євангелія від Луки насправді багато розповідає нам про Ісуса. Він не лише зцілює очевидну хворобу, але й робить це в особливий спосіб – доторкається до прокаженого. В інших уривках ми бачили, що Ісус може зцілювати лише Своїм словом. Проте зараз Він свідомо торкається хворого. Це не випадково.

Проказа – це інфекційна хвороба, яка вражає нервову систему. Через це шкіра втрачає чутливість і стає вразливою для пошкоджень. Торкатися хворого проказою жорстко забороняв юдейський закон, і вони були змушені жити поза містами, гучно сповіщаючи про своє наближення іншим, щоб вберегти їх від зараження. Для людини, яка створена для того, щоб жити в суспільстві і відчувати дотик від близьких, це велика і травмуюча втрата. Тому, торкаючись прокаженого Ісус показав Своє милосердя та повагу до людської гідності хворого.

До того ж Христос потурбувався про те, щоб хворий з’явився перед священиком, котрий мав би підтвердити, що хворий дійсно зцілився. Це також було надважливо, бо лише так він міг повноцінно повернутися до спільноти.

Для Ісуса прокажений не був лише об’єктом зцілення. Він бачив перед Собою перш за все людину. Людину, яка окрім одужання, має почуття, має гідність і живе у суспільстві. 

Про що нам каже цей уривок зараз? Перш за все про те, що людяність є важливою складовою поведінки християн, якою ні в якому разі не можна нехтувати. Людина є перш за все людиною, а не об’єктом, функцією, або загрозою.

Тому мені було прикро  спостерігати за тим, що відбувалося останні дні навколо українців і громадян інших країн, евакуйованих з Китаю. На жаль, страх перед загрозою, яка до речі є дуже перебільшеною, помножений на необізнаність і не завжди якісну комунікацію з боку центральної влади, зашкодив багатьом нашим співгромадянам побачити за ним долі звичайних людей, в яких є почуття та гідність,  які можливо відчувають засмученість  відчуження.

Тому я хочу звернутися перш за все до вірян Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, а також до всіх, хто вірить в цінність людського життя.

По-перше, дуже прошу не піддаватися паніці та агресії. В мережі інтернет є достатньо достовірної інформації про коронавірус Covid-2019, яку розповсюджує Всесвітня організація охорони здоров’я. Знання про справжні масштаби епідемії, шляхи зараження, інкубаційний період, смертність тощо, збереже вас від зайвого відчуття тривоги.

По-друге, слід наголосити, що кожен з евакуйованих є особистістю, яка була змушена виїхати з епіцентру надзвичайної ситуації та зазнала значного стресу. Кожен з них є для когось родичем, або близьким другом. Уявіть себе в подібному становищі.

Наш Господь Ісус навчає: Мт. 7:12: «все, що тільки хочете, щоб вам робили люди, так і ви їм робіть» То ж моє велике побажання до всіх нас – з Божою допомогою вчитися бачити в кожній людині людину.

Хай благословить вас Господь!

Павло Шварц, єпископ НЄЛЦУ