Хай кожний дбає не про себе, але і про ближнього. (UTT Фил.2:4)

У кожної людини є різні потреби, які знаходяться у фізичній, душевній і духовній сферах. Нам важливо і необхідно бути в добрій фізичній формі, бути коханими і прийнятими на душевному рівні, а також усвідомлювати, що Бог викупив нас від наших гріхів, і ми частина Його родини. У цьому полягає щастя людини.

Протягом вже двадцяти років християни-медики несуть своє служіння на багатьох континентах, вирушаючи на місію з метою опинитися поряд з тими, хто потребує підтримки в усіх трьох зазначених сферах. Розмова з людиною про фізичне здоров’я часто супроводжується його розповіддю про відносини з близькими і участь Бога в його житті. Люди, які потребують фізичної підтримки ліками, отримують також увагу доктора і пастора до його проблем і відносин. У цьому полягає суть місії, в якій взяли участь члени євангелічно-лютеранських громад Петродолинського і Новоградковки Одеської області.

Медична місія, організована Міжнародною місією учнівства, включала в себе кілька лікарів і пасторів з США, лікарів, перекладачів і пасторів реформатських церков України, і, власне, учасників з боку євангелічно-лютеранських громад на місці служіння. За планом і домовленостю з сільською медичною установою, ми повинні були організувати медико-консультативний прийом літніх людей та соціально-незабезпечених родин у селах. Прийом включав в себе вимірювання тиску, в разі потреби тести крові, бесіди з терапевтами, геронтології, дитячим і дорослим невропатологом, обговорення з пастором і отримання рекомендованих ліків в аптеці місії. Для надання допомоги ліки були закуплені на суму понад 80 тисяч гривень.

Саме з такими цілями і завданнями місія стартувала 11 березня в амбулаторії села Йосипівка Овідіопольського району. Незважаючи на рекламу, перший день не був особливо напруженим. Завоювати довіру людей виявилося не такою вже простою справою. За розповідями людей щось подібне вже було деякий час назад, і люди навіть платили гроші за прийом і аналізи. Однак так і не дочекалися результатів. Побоюючись чергових шарлатанів, лише близько 25 чоловік відвідали докторів в перший день прийому. Однак серед відвідувачів були і справжні герої. Наприклад, соціальний працівник села, яка так сильно хвилювалася і переживала за своїх підопічних, що ми організували відвідування доктором терапевтом на дому. Таким чином ми зробили пізніше і в Новоградівці, коли місцевий лікар подбав про тих, хто потребує, але не може подолати шлях до місцевої амбулаторії.

Після першого успішного дня співпраці з місцевим лікарем і співробітниками амбулаторії, ми вже готувалися до більшого потоку людей наступного дня. Але тут в наше життя і життя нашої країни увірвався коронавірус. Ми чули про нього і раніше, але і українці і американці зібралися разом для реалізації планів. Проблема ще не здавалася настільки небезпечною і страшною. І я впевнений, що ми могли б в такому складі успішно працювати всі дні місії. Але вже наступного дня, другий день місії, продовжили лише українські доктора і співробітники. Після оголошенні про швидке закриття кордонів США, вся американська команда була змушена покинути Україну.

Після двох днів прийому в Йосипівка, були два дні дуже успішного прийому жителів в Петродолинському. Почавши роботу раніше зазначеного терміну, ми закінчували її пізніше плану. Співробітники місцевого ФАП залишалися з нами ще на три години після закінчення їх офіційного часу роботи. Потік людей не зупинявся ні на хвилину і в цілому, за два повних дні ми змогли прийняти 139 відвідувачів.

Нагородою за плідну працю була неділя. Разом з гостями ми святкували богослужіння. Співав хор громади Петродолинського. Після спілкування наша група провела половину дня у відвідуванні пам’яток Одеси. В цей час міський голова оголошував про закриття всіх закладів громадського харчування і закликав людей менше виходити на вулицю. Для нас це також було неабияким випробуванням, адже попереду нас чекали ще два дні роботи в амбулаторії Новоградівки, і введені запобіжні заходи не могли не вплинути на наше служіння.

Так і вийшло. Страх і обережність вже прийшли в кожну оселю через засоби інформації. І за два дні роботи ми змогли прийняти лише 78 відвідувачів, частина з яких були відвідані на дому. Проте, ми могли надати допомогу місцевому медперсоналу в їх подальшій роботі, по суті створивши для них аптеки першої допомоги.

Озираючись назад, моє серце переповнюється вдячністю. 276 осіб отримали час у лікаря, необхідні ліки і приклад доброго люблячого ставлення до себе. Багато літніх людей отримали безкоштовно окуляри, а діти пішли після прийому з подарунками. Люди побачили приклад християнського служіння, приклад дії Божої любові. Ми показали, що християни можуть діяти на благо інших і заради слави Господньої.

Вже з середи, тобто на наступний день після закінчення медичної місії, були введені найсуворіші заходи аж до зупинки громадського транспорту, закриття магазинів і всієї сфери побуту. І ми встигли довести справу до кінця, незважаючи на суспільну обстановку і зародження страху. Я вдячний Богові за неймовірний досвід життя протягом одного тижня. Я вдячний Богу за кожного, хто ніс служіння ближнім виконуючи покликання і волю Бога.

Це час надовго залишиться в моїй пам’яті, як тиждень співчуття ближньому. Нехай Господь благословить всіх лікарів, медсестер, пасторів, прихожан наших громад, які взяли активну участь в служінні ближньому.

” І все, що тільки робите – словом або ділом, – усе чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи через нього Богові [й] Батькові.” (UTT Кол.3:17)

Олександр Гросс, пастор громад Петродолинського і Новоградковки