Середньовічна і гуманістична спадщина в працях реформаторів ХVI сторіччя

Питання про роль і вплив середньовічної і гуманістичної спадщини на віттенберзьких реформаторів ХVI століття вже кілька десятиліть дискутується заново і стало полем суттєвої полеміки про суть Реформації ХVI століття в теперішньому релігійному та історично-суспільно-культурному контексті. Для сучасного стану досліджень репрезентативними є статті Г. Мюллера і В. Леппіна з The Oxford Handbook of Martin Luther’s Theology, у яких при обговоренні проблеми наголошується на наслідування або розрив зі спадщиною Середньовіччя в працях Мартіна Лютера. Мюллер вказує на наслідуванні в питаннях розриву зі схоластичною традицією (особливо з рецепцією філософії Аристотеля), перетворення практики побожності й зосередження її на вірі в виправдання через справу Христа, розриву з існуючим порядком (поширена посада священика, національний характер реформи і спалення булли, яка відлучає від церкви Лютера і його прибічників) та відкинення постанов середньовічних і пізньосередньовічних синодів (зменшена кількість таїнств, євхаристія у  двох формах). В. Леппін підкреслює різноманіття трансформації середньовічних ідей, течій і рухів у теології Лютера, який був освіченим і розпочав кар’єру в лоні середньовічної Церкви. Леппін помічає в теології Лютера:

  • безпосереднє наслідування середньовічної думки (вплив Штаупіца, хрещення дітей),
  • передбачуване наслідування (вплив учення Оккама про імператора й папу, концепції Т. Брадвардіна  щодо настанов про виправдання),
  • наслідування, яка розширює суспільне видноколо (поширення священства на всіх охрещених, пристосовані до  щоденного життя чернечі практики побожності),
  •  реформаційний перелом (концепція, роль і сотеріологічне значення Закону і Євангелія),
  • ускладнені  перетворення (можливий вплив деяких схоластичних  концепцій, вплив містицизму).

Отже, бінарне вирішення впливу Середньовіччя на Лютера не є придатним, а нинішній стан досліджень вказує на необхідність врахування як складного процесу як трансформації, так і розриву з різними квінтесенціями побожності й середньовічної теології. Для цієї праці особливу вагомість має відкриття Лютером ідеї  виправдання вірою, позначене впливами теології Й. Штаупіца – містичного сприймання теології гріха й милості. Значення мав і вступ Лютера до ордену августинців-еремітів, який займався пасторальною теологією (Frӧmmigkeitstheologie); А. МакГрат у цьому контексті пояснює концепцію theologia crucis (теології хреста) Лютера, яка була озвучена в ході диспуту в межах конвенту того ордену в 1518 році. Сам факт спроби тлумачення Біблії по-німецьки, яка підривала статус Вульгати, що була в користуванні, добре вписується в політичну спадщину Середньовіччя – Священна Римська імперія німецького народу була в явному напруженні щодо інституцій папства і керівного становища Риму та перебувала під впливом імпульсів, які надходили з соборів у Констанці й Базелі. Водночас варто пам’ятати, що Лютер прекрасно знав текст Вульгати й це мало вплив на його методику тлумачення біблійного тексту. Популярні твори Лютера та його переклад Нового Заповіту, а потім усієї Біблії, значно спричинилося до популяризації винаходу пізнього Середньовіччя – друкування з використанням пересувних шрифтів. Таким чином, тлумачення Біблії могло бути скерованим також і до менш освічених суспільних верств часів Лютера, бо завдяки технології друку ціна книжок значно знизилася, а наклад і доступність підвищилися. Лютер  наслідував пізнані лейтмотиви теології та середньовічної побожності, а також спричинився до популяризації найновішої (на той час) технології друку з використанням пересувних шрифтів.

Справа є дещо складнішою, коли йдеться про гуманізм Ренесансу. В.-Ф. Хаушільдт бачить у постатях Ф. Меланхтона, М. Буцера і Й. Бугенгагена приклади різних зв’язків ідеї Реформації і гуманізму: у працях Меланхтона помітний, на його думку, постійний вплив гуманізму (особливо в питанні освіти й культурного значення Реформації), Буцер, своєю чергою, переймає ідеали віттенберзької Реформи церкви й самостійно розвиває її в зв’язку з ідеалами гуманізму, натомість Бугенгаген принципово ігнорує ідею гуманістичного, етичного християнства Еразма на користь прийняття вчення Лютера. У контексті даної статті суттєвим видається підкреслення прийняття реформаторами ХVI століття постулату повернення до джерел, ґрунтовної праці з біблійним текстом мовами оригіналів і етична практика його транслювання – текст є основою, а метою пошуків є автентичне (згідно з джерелами) та комунікативне (у відповідному мовному оформленні) звучання. Звісно, треба пам’ятати, що Лютера, на противагу гуманістам, перш за все цікавило проголошуване Боже Слово, яке впливало на всю психічну сферу людини, та використання в парафіяльному житті результатів цього впливу. 

Важливу роль для Лютера в розумінні Біблії відіграло також гуманістичне зацікавлення патристикою: у 1506 році Й. Амербах надрукував видання творів Августина, читання яких, особливо De spirita et littera  та коментарі до «Послання до Римлян» і антипелагіанських творів, справили на нього дуже велике враження. Вирішальне значення для аналізованого перекладу має видання Еразмом Роттердамським Нового Заповіту грецькою зацікавлення гуманістів народними мовами – у випадку Лютера тлумачення біблійного тексту мало на меті зробити біблійні повчання про виправдання доступними широким масам християн. У праці Лютера над перекладом біблійного тексту простежується використання гуманістичної творчої лабораторії тих часів у поєднанні з теологічно-практичними роздумами про потреби адресатів та проблемами герменевтики.

доктор Ґжеґож Олек

Частина 2

Частина 3

Частина 4

Частина 5