Згідно з сучасними дослідженнями таких науковців, як професор нейробіології та психології Меттью Волкер, автор книги «Навіщо ми спимо. Нова наука про сон та сновидіння», сновидіння, які ми бачимо, мають три основні функції:
По-перше, вони допомагають нам справлятися зі стресом і негативними емоціями, які ми пережили протягом дня. Уві сні ми знову переживаємо страх, невпевненість, сором і тривогу, водночас скидаючи тягар негативу, який їх супроводжує. Якщо ми достатньо спимо, то самі події залишаються в пам’яті, але вже без емоційного навантаження.
По-друге, під час сну відновлюються ті ділянки мозку, які відповідають за розпізнавання облич і розуміння емоцій. Якщо ми не висипаємося, нам значно складніше спілкуватися з іншими людьми.
По-третє, що особливо цікаво, деталі наших спогадів під час сну змішуються та зливаються, даючи поштовх до нових ідей та роздумів, які сприяють важливим відкриттям.
Усім добре відомо, що Дмитру Менделєєву саме уві сні прийшла ідея Періодичної таблиці елементів. І це не поодинокий випадок. Завдяки сновидінням людство досягло великих висот у науці та мистецтві. Німецькому фізіологу Отто Льові наснився експеримент, за який він згодом отримав Нобелівську премію. Пол Маккартні, за його словами, склав мелодії своїх знаменитих пісень «Yesterday» та «Let it Be» також уві сні. Цей механізм закладений у нашій природі.
Читаючи 7 розділ книги Даниїла, ми ніби поринаємо у чиєсь сновидіння, де дивні образи химерно перетікають один в одного. Починаючи розповідь, Даниїл каже: «Бачив я в нічному видінні моєму, і ось, чотири небесні вітри боролися на великому морі, і чотири великі звірі вийшли з моря, не схожі один на одного».
Розпочавши свою промову, Даниїл сказав: «Бачив я у своєму нічному видінні, і ось, чотири небесні вітри боролися на великому морі, і чотири великих звіра вийшли з моря, несхожі один на одного». До того, як після кризи Бронзового віку на Близькому Сході знову почали з’являтися великі імперії, там існувала безліч племен і невеликих царств, які воювали між собою за владу та вплив. І з цього хаосу, одне за одним, починають виникати держави, які, з одного боку, наводять порядок, але роблять це за допомогою зброї та насильства.
Перший — подібний до лева, але з орлиними крилами; крилатий лев був давнім символом різних царств Сходу: Ассирії, Вавилону, а потім і Персії, які по черзі панували на Близькому Сході, змінюючи одне одного.
«Я дивився, доки не були вирвані у нього крила, і він був піднятий від землі, став на ноги, як людина, і йому було дано людське серце». Автор, очевидно, має на увазі саме Перську імперію. На відміну від ассирійців і вавилонян, які розорили та знищили єврейські держави і зруйнували храм у Єрусалимі, перси були значно гуманнішими. Вони дозволили євреям повернутися на батьківщину, жити за своїми традиціями, підтримали відновлення Єрусалимського храму, і загалом під їхньою владою євреї почувалися вільно і безпечно, хоча й не мали власної держави.
«І ось, ще один звір, другий, подібний до ведмедя, стояв на одному боці, і три ікла були у нього в роті, між зубами його. Йому сказано: «Встань, їж багато м’яса!»» — Це образ імперії Олександра Македонського. Великий завойовник, як вогненний вихор, пронісся по всьому Стародавньому Сходу, знищуючи той крихкий баланс, який був встановлений за часів влади персів. Для нас, європейців, він великий герой, але для народів Сходу це було справжнє лихо. Тому не дивно, що Олександр постає в образі кровожерливого ведмедя, який пожирає все на своєму шляху.
«Потім побачив я ще одного звіра, якого ягуара; на спині у нього були чотири пташині крила, і чотири голови було у цього звіра, і була дана йому влада». Олександр Македонський не залишив після себе легітимного наступника, і його царство зрештою було розділене між чотирма його воєначальниками, так званими діадохами. Барс із чотирма головами та чотирма крилами символізує саме цей період.
«Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось, звір четвертий, страшний і жахливий, і дуже сильний: у нього великі залізні зуби, він пожирає і розтрощує, а рештки топче ногами; він відрізнявся від усіх попередніх звірів, і мав десять рогів». Найсильнішою з держав діадохів стало Сирійське царство Селевкідів зі столицею в Антіохії — четвертий страшний звір, під владу якого потрапили євреї, що жили в Палестині. На відміну від Перської імперії, яка надавала їм велику свободу, нова влада почала нав’язувати давньогрецьку культуру та релігію, що викликало спротив серед юдеїв.
«Я дивився на ці роги, і ось, між ними з’явився ще один невеликий ріг, і три з попередніх рогів були вирвані з коренем перед ним; і ось, у цьому розі були очі, як людські очі, і вуста, що говорили зарозуміло». Найрадикальнішим грецьким націоналістом серед сирійських царів був Антіох IV Епіфан. Щоб придушити спротив євреїв, він захопив Єрусалим і приніс на жертовник у храмі свиню як жертву грецьким богам, чим осквернив храм і спровокував повстання, відоме нині як Маккавейська війна.
Відчайдушний спротив невеликого народу великій і багатій імперії зрештою увінчався успіхом — на кілька десятиліть Юдейське царство було відновлено, і євреї зберегли свою віру, що зробило можливим втілення Ісуса Христа, Його спасительну місію та «перезавантаження» ізраїльського народу у вигляді християнської церкви.
«Нарешті я побачив, що були поставлені престоли, і сів Предвічний. Одяг Його був білий, як сніг, а волосся на голові Його — як чиста вовна; престол Його був, як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь. Вогненна ріка виходила й текла перед Ним; тисячі тисяч служили Йому, і незліченні множини стояли перед Ним». Друга частина сновидіння — це видіння суду над звірами. На головному троні сидить Предвічний — Господь Ізраїлю, Творець усієї землі, якому ці звірі кинули виклик. Якими б страшними не були образи імперій, Бог набагато величніший і могутніший за них. Він з’являється в оточенні мільйонів, які служать і поклоняються Йому.
«Судді сіли, і книги були розкриті. Я побачив, що за зарозумілі слова, які промовляв ріг, звір був убитий перед моїми очима, а тіло його знищене і віддане на спалення вогню». Кінець ворогів Бога неминучий — вони засуджені, а їхні царства зруйновані. І дійсно, надихаючись цим видінням, юдеї вистояли перед ворогом, здобули право на існування і тим самим наблизили падіння могутньої імперії.
«А в інших звірів була відібрана їхня влада, і продовження життя було дано їм лише на певний час». Це не означає, що всі земні держави є абсолютним злом і неодмінно повинні бути знищені. Держава потрібна для підтримання порядку та піклування про своїх громадян. І коли вона утримується від спроб протистояти Богу та не проявляє агресії до інших, вона набуває людяного обличчя та виконує свої основні функції. Хто зараз може побачити в мирних Швеції чи Австрії колишні великі імперії, перед якими тремтіла вся Європа? Багато хто з нас сьогодні мріяв би жити в такій мирній та процвітаючій країні. Але жодна держава, на відміну від Божого Царства, врешті-решт не буде вічною.
«Я бачив у нічних видіннях, ось, з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, він підійшов до Предвічного і був приведений до Нього. І Йому дана була влада, слава та царство, щоб усі народи, племена й мови служили Йому; Його влада — влада вічна, яка не мине, і Його Царство не зруйнується». Образ Сина Людського завершує це видіння. Саме так Ісус Христос називав Себе, і всі, хто Його слухав, розуміли, що Він має на увазі цей образ вічного Царя, який отримав від самого Господа вічне Царство.
Сьогодні наш український народ — політична нація, що об’єднує представників різних етносів, віросповідань та світоглядів, які жили мирно та вільно, — протистоїть новому звірові. Ведмідь, як і сотні років тому, жадає крові, несе смерть і руйнування. Тільки тепер це вже не македонський, а російський ведмідь. І ми вже понад вісім років і три місяці протистоїмо його вторгненню. Накопичується втома й зневіра, з’являються внутрішні розколи та поразницькі настрої.
Вознесіння Христа, яке ми святкували цього четверга, — це вступ Ісуса, Сина Людського, на престол. Він піднявся до Отця, щоб отримати від Нього всю владу на небі та на землі, владу над усіма народами, племенами та мовами. Наш Цар не залишив земні справи без уваги. Він вознісся, щоб наповнити Собою все. Немає жодного болю, жодної сльози, жодного прояву зла чи несправедливості, які б залишилися Ним непоміченими. І той тиран, який приніс їх у наше життя, і його імперія зрештою будуть повалені.
І як тоді в юдеїв, так і зараз в України є надія. Вона полягає в тому, що Бог могутніший за будь-яку імперію. Усі, хто кидає Йому виклик, хто чинить насильство й беззаконня, будуть переможені й покарані. І ми, як учні Христа, як християнська церква, покликані протистояти злу та стати на захист миру і справедливості, кожен у міру своїх сил: підтримуючи українську армію та державу в боротьбі з агресором, допомагаючи нужденним, сплачуючи податки, жертвуючи волонтерам і сумлінно працюючи на своєму місці. Адже за цим стоїть велика істина — наш Цар Ісус Христос! Його Царство вічне, воно вище за все, і кожен може стати його частиною, отримавши ту непохитну надію. Надію на те, що це Царство втілиться на землі.
Війна вчить нас цінувати сон. Наша реальність зараз може бути сповнена стресу, тривоги та болю, і сон допомагає впоратися з цими негативними почуттями. Постійне відчуття загрози призводить до того, що ми гірше розуміємо своїх близьких, і нам потрібен сон, щоб мозок правильно розпізнавав їхні емоції. Зараз, як ніколи, ми потребуємо творчих рішень у світі, який став ще більш нестабільним і мінливим. Хороший, міцний сон — це дар від Бога. Цінуйте його та боріться за мир, за справедливий мир, який дасть можливість спокійно й міцно спати нам і нашим близьким.
Диякон Олександр Жакун