2 Коринтян 1: 3 Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усякої втіхи, 4 Який втішає нас у всіх наших труднощах, щоб ми могли втішати тих, хто перебуває в різних труднощах, тією втіхою, яку ми самі отримуємо від Бога. 5 Бо як зростає в нас страждання Христа, так через Христа зростає і наша втіха. 6 Якщо ми зносимо труднощі, то це заради вашої втіхи та спасіння. Якщо нас втішають, то це для вашої втіхи, яка дає силу зносити ті ж страждання, які зносимо й ми. 7 Наша надія щодо вас міцна, бо знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й втіху.

Нехай благодать Господа Ісуса Христа, любов Бога та спільність Святого Духа будуть з вами усіма! Дорогі брати і сестри! Менше місяця лишилося до святкування Пасхи – славної перемоги Господа над злом. Четверта неділя Страсного часу ще називається прото-Пасхою. В гаслі тижня одне пшеничне зерно, яке кидається в землю помирає, але незабаром з нього проростає нова рослина, а на її колоску зеленіє вже 45-50 зернят. Це просте природнє пояснення того, що сталося на Великдень. Ісус помирає, та це не кінець. Він воскресає з мертвих. І з Його воскресіння також постає Церква, десятки і потім, як в геометричній прогресії все більше і більше християн. Хочемо ми цього чи ні, але так запланував преобразити цей світ Бог – спочатку страждання, приниження і смерть, а потім воскресіння і слава.

Під час війни, нам варто розуміти, що все що відбувається з нами, є своєрідною хресною дорогою, її маємо неодмінно пройти, як послідовники Ісуса. На цій дорозі нам обіцяні не тільки труднощі, але і втіха.

Текст до проповіді з 2-ого послання до Коринтян зосереджує нашу увагу саме на цьому – труднощі і втіха. Можна виділити 3 підтеми:

1. Бог піклується. Бог є «Отцем милосердя і Богом усякої втіхи». Ви коли-небудь думали, що коли трапляється щось жахливе, то Бог не вгледів? Та це не так. Він знав, що це станеться. Йому не подобається бачити, як ми страждаємо. Іноді ми страждаємо від наслідків своїх дій. Іноді ми страждаємо через зіпсований гріхопадінням світ, у якому живемо, але незважаючи ні на що, Бог може взяти на Себе наші страждання і замість того, щоб сказати «Бачиш, Я ж тобі казав про наслідки», Він просто бере і втішає нас.

Звідки приходить справжня втіха, коли християнин перебуває в біді? Від насолоди привілеями, посадою чи майном? Ні це не так. Коли потрібна справжня втіха, вищезгадані речі не мають значення. Яскраво це видно зараз, коли сильні світу цього втікають зі зруйнованих новітніми нацистами міст і сіл, їхні матеріальні блага мало допомагають і взагалі не приносять ніякого миру та спокою. Апостол говорить нам, що джерелом справжньої втіхи є Бог. Сам Бог є нашим Утішителем.. Коли християнин занепокоєний і випробовується, сам триєдиний Бог – приходить і стоїть біля нього. Бог об’явлений у Святому Письмі в трьох особах, і всі описані як залучені до цього служіння втіхи.

Коли йдеться про життєво важливу роль втіхи та підтримки народу Божого, Павло бачить Бога не лише як нашого творця, але й як «нашого Батька». Термін «батько» показує більш ніжні стосунки. Ісус говорить про Батька, що Він знає, які наші потреби (Матвія 6:32).

Павло описує Його як «Батька Господа нашого Ісуса Христа». Поки Ісус не прийшов у тілі, Боже одкровення про Себе було неповним, але тепер ми знаємо Бога, яким Він об’явлений у своєму Сині. Ісус сказав апостолу Филипу: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9). Павло писав коринфським віруючим, які мали багато  історій про дії Ісуса на Землі, про Його служіння зцілення та визволення.  Але ми також, хоча розділені з ними більш як в 2000 років, маємо євангельські записи, щоб зміцнити нашу віру в Бога як Батька нашого Господа Ісуса Христа. Він Той, Хто стояв поруч із скорботними Марфою та Марією після втрати їхнього брата Лазаря. Ось яким є Бог. Люблячий Батько, що стоїть поруч з нами.

2. Страждання наближає нас до Христа і робить нас схожими на Нього. Слово «втіха» походить від того самого кореня, що використовується для позначення Святого Духа – parakaleo, що означає «покликаний бути поруч». Божа втіха приходить у двох формах: втішає нас і допомагає нам. Коли все дуже погано, наближайтеся до Бога замість того, щоб ображатися на Нього, схиліть вашу голову в молитві.

Коли Ісус прощався зі своїми учнями, він намагався запевнити їх, що не залишить їх без втіхи. Він послав їм іншого Утішителя – Святого Духа. Він, як виконавчий директор від Святої Трійці. У християнських конфесіях часто є виконавча рада, конкретна відповідальність якої полягає у виконанні положень конституції та рішень. Наприклад, в НЄЛЦУ це Президіум Синоду. Щоб він міг це зробити, значні повноваження покладені на його членів, спеціально обраних для цього. Тим більше, якщо думати про роботу Святого Духа. Він Третя Особа Трійці, частина Божества. Це Він служить джерелом нашого комфорту. Наведена мною ілюстрація Синоду досить недосконала, тому що, якими б добрими не були наміри, вони часто неспроможні виконати все, що хочуть. Так з нами трапилося в 2022, мали такі серйозні плани на весняний Синод, та почалася війна.  Але Святий Дух є іншим. Він всемогутній, він Бог.

Якщо страждання робить нас схожими на Ісуса, і ми проходимо хресну дорогу, то що може статися найгірше? Ти помреш. І що? Якщо знаєш Ісуса, в Завіті з Ним, то далі почнеться життя вічне. Так все може вийти не так, як ви би хотіли, але якщо це зробить вас більше схожими на Нього – то воля Божа звершилася.

 3. Страждання приходять, щоб ми могли допомогти ближнім. Чи можна допомогти власним досвідом страждань іншим? Так, можна. Можливо, ви втратили батьків у результаті нещасного випадку, можливо, ви втратили дім, можливо, ви страждали від хвороби – що б це не було, Бог хоче використати вас, щоб пройшовши складнощі ви підбадьорювали інших.

Далі Павло наводить конкретний приклад: 8 Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про біду, яка трапилася з нами в Азії, адже ми були обтяжені над міру й над силу, так що й не сподівалися вижити. 9 Здавалося, ми отримали вирок смерті, щоб покладались не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих. 10 Він врятував нас від великої загрози смерті та ще рятуватиме. На Нього покладаємо надію, що Він рятуватиме нас і надалі, 11 за сприяння вашої молитви за нас. Тоді багато хто дякуватиме Богові за дар, отриманий нами через молитви багатьох.

У Бога є ціль у всьому, що Він робить. Він має чітку мету у забезпеченні свого народу втіхою – це, як пише Павло, «щоб ми могли потішити тих, хто в будь-якій біді, потіхою, яку ми самі отримали від Бога. Бо так само, як страждання Христа вливаються в наше життя, так і через Христа наша втіха передається іншим». Він каже ось що: Бог стоїть поруч з нами в нашій біді, щоб ми могли стояти з іншими у їхній біді.  Хтось дуже добре сказав: «Бог втішає нас не тільки для того, щоб нам було комфортно, а і щоб зробити нас утішителями».

Павло розповідає про болісний досвід, який він пережив. Це біль, яку він отримав від деяких коринтян, які відмовилися прийняти його як апостола, а також фізичні труднощі, які він так часто переживав під час свого мандрівного служіння. Плюс, у нього була якась хронічна хвороба, яку він називає “жалом у плоті”. Він не уточнює характер свого страждання – можливо, це було поєднання всіх різновидів біди, які вразили його тіло та дух. Зрозуміло, що він пов’язує все це зі стражданнями за Христа.

Серцем Євангелія є послання про Хрест. Це те, що Син Божий постраждав за гріхи світу. Усі гріхи світу були покладені на нашого Спасителя, і на Голгофі Він здійснив спокуту, поклавши Своє життя, як того вимагав Його Батько. Це здавалося поразкою, але насправді була велика перемога, бо ми знаємо, що Батько воскресив Ісуса з мертвих. Зернятко проросло і принесло великий плід. Цей принцип досі діє. Участь у стражданнях Христа є однією з таємниць нашої віри. Це не означає, що ми можемо зробити якийсь внесок у наше спасіння чи для когось іншого, тому що достатньо лише жертви Христа. Ніхто не може додати ні йоти до цієї жертви. Ісус закричав з хреста: «Звершилось». Але є страждання, які Павло називає «за Христа» (Кол. 1:24).

Це ті нестатки, біль і гоніння, викликані протидією грішного світу Христу. Це страждання – що триватимуть, доки зло не буде повністю знищено в кінці світу. Христос пережив це спочатку особисто, а потім переживає зі Своїми послідовниками під час розбудови Своєї церкви. Страждання важко зрозуміти, але Ісус з нами в будь-якій ситуації, тому все, що стається неодмінно для нашого духовного розвитку та для наших братів і сестер християн. Благословення, які ми отримуємо, втіха, надана нам у часи труднощів, довірені нам як служіння, щоб бути джерелом благословення для інших.

Давайте підсумуємо:

1. Погані речі відбуваються для того, щоб Бог міг принести Свою втіху і щоб ми могли принести цю втіху іншим. Щоб ми вчились покладатись на Нього і стававши більш схожими на Нього.

2. Коли щось трапляється не по нашій волі, це не означає, що ми почули Бога неправильно. Ми повинні довіряти Йому незважаючи ні на що, дозволяючи Його загальному плану здійснитися, навіть якщо Він не ділиться з нами всіма деталями.

3. Майте впевненість, що Бог царює у вашому житті та дасть благодать встояти у труднощах, навіть якщо все навколо вас летить шкереберть. Амінь.

Пастор Ігор Шемігон, НЄЛЦУ, Громада Святого Мартіна, Київ