Музичні реформи Лютера, як вельми суттєва частина його реформаторської діяльності, проявилися, перш за все, в реформуванні богослужіння. Лютер не скасував месу, як основне богослужіння церкви, але переклав основні молитви з латини німецькою, значно скорегувавши текст меси відповідно до нового вчення. В своєму прагненні повернутися «до практики і вчення ранньої церкви», Лютер вперше за багато століть повертає до церкви традицію спільного співу.
Справа в тому, що в ранній католицької церкви громада брала безпосередню участь в богослужбовому співі. Ця традиція, яка була введена свого часу єпископом Міланським Амвросієм (339 – 397), була знівельована на рубежі VI – VII століть в ході григоріанської реформи, яка замінила спів громади на спів священиків. Френсіс Шейфер в своїй книзі «Як же нам тепер жити?», Зокрема, пише: «За часів Амвросія, з його антифонним псалмоспівом, бо він, подібно Лютеру, писав тексти гімнів і вчив своїх парафіян співати».
Однак, на німецькому ґрунті ця реформа не була проведена в повному обсязі, і в католицькій церкві в окремих випадках (хресні ходи, молебні і процесії) допускався спів прихожанами духовних гімнів і пісень німецькою мовою.
Таким чином, до часу Реформації, німецькі духовні пісні, що існували в церковно-громадському побуті, послужили основою в створенні співу нової протестантської церкви, яка формувалася в цей час. Посилаючись на Альберта Швейцера, відзначимо: «Лютер з дивним художнім розумінням мови переглянув стару пісенну спадщину церкви, змінивши і поліпшивши його відповідно до нових потреб».
Аналогічним він чинив і з мелодіями. Все, що здавалося йому в тій чи іншій мірі «придатним», він використовував при створенні текстів і поліпшував.
Сам Лютер, чудово розбирався в музиці свого часу, добре співав і вільно володів технікою гри на флейті та лютні. Разом зі своїми сподвижниками, видатними музикантами Йоганном Вальтером (1496 – 1570) і Конрадом Рупшем (1475 – 1530) він працював над створенням першої церковної збірки поліфонічних хоральних співів. У книзі Кьостліна «Лютер – батько євангельського співу» розповідається, як ці два музиканта гостювали у Лютера протягом трьох тижнів, «складаючи його раду». Разом з композиторами-однодумцями Лютер звернувся до народних наспівів. Працюючи в цьому напрямку, вони створювали піснеспіви з опорою на ладо-інтонаційну систему німецької народної пісенності. Поряд з уже відомими в той час духовними піснями, залучалися і оброблялися мелодії світських. Надалі більшість облагороджених церквою мелодій утвердилися в своє нове звання.
Разом з тим Лютер не відмовився взагалі від григоріанських наспівів, і в низці новостворених співів простежується мелодико-інтонаційна присутність григоріанських гімнів. Так, на думку Швейцера мелодія хорального піснеспіву Лютера «Ein feste Burg ist unser Gott» – «Могутня нам твердиня Бог» «виткана з оборотів григоріанського хоралу». При цьому Швейцер зазначає талант автора – «щоб з уривків створити єдине ціле».
Як наслідок церковної реформи – залучення всієї пастви до загальноцерковного співу слід розглядати і цілеспрямовану роботу зі створення духовних пісень для домашнього, сімейного співу. Показово, що перший німецький пісенник «Enchiridion» або кишенькова книжечка, необхідна кожному нинішньому християнину для розучування і співу духовних пісень і псалмів, випущений в 1524 році, призначався не для церковного вжитку, а для співу вдома, у сімейному колі. Мелодії кожної пісні збірки викладені одноголосно, «щоб глава сім’ї міг співати її дітям і домочадцям».
В полі зору німецького реформатора була також школа. Пріоритет освіти, школи і вищої школи в німецькій духовній історії сягає своїм корінням в епоху Реформації. Лютер не задовольнявся введенням загального співу лише в церкві. Він наполягав на навчанні духовному співу в школах, які стали свого роду «підготовчим класом для співу хоралу в протестантському богослужінні». Лютер розглядав музику як засіб духовного формування особистості людини. Духовна пісня була для нього важливим інструментом в затвердженні релігійної свідомості, затвердженню віри, знаряддям в боротьбі зі злом.
Музичні реформи Лютера спрямовані, перш за все, на реформування церковного богослужіння і затвердження нового віровчення в сучасному йому релігійній громаді, надали надзвичайний вплив на розвиток музичного мистецтва в Німеччині, а потім і через творчість видатних композиторів – на загальноєвропейське.
Євген Гончаренко
Джерело: «Богословські роздуми» №17, 2016