Лютерани на території Вінниччини з’явилися у зв’язку з індустріалізацією області у XIX столітті. До міста Немирів, що знаходиться за 40 кілометрів Вінниці, були запрошені німецькі родини для спорудження, встановлення та обслуговування великої кількості цукрових заводів. Віруючі з їх числа заснували у цьому місті лютеранську громаду. Як і всі лютеранські громади України, через події першої половини ХХ століття вона припинила своє існування. На місці колишнього храму зараз розташована пожежна частина.
Через багато років, але вже у Вінниці утворюється лютеранська спільнота. Віруючі почали зустрічатися разом 1986 року. Богослужіння збирали до 100 осіб, більшість із яких були етнічними німцями. Згодом громаду поповнили люди різного походження, які були відкриті до Божого Слова у тлумаченні лютеранської церкви. У травні 1997 була офіційно зареєстрована громада Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України у м. Вінниця. Спочатку громада збиралася в будинках парафіян, в орендованих приміщеннях дитячих садків, поки 2000 року за допомоги деканату (церковного округу) Кітцінген Євангелічно-Лютеранської Церкви Баварії (ЄЛЦБ) для громади не було придбано будинок, який став центром її духовного життя. Пастор партнерського деканату щороку приїжджав з візитом.
Громада зміцнювалася та брала активну участь у духовному та культурному житті міста. У цей час громада спільно з молоддю з Німеччини організовувала літні наметові табори на прибудинковій території біля спільно з молоддю з Німеччини, які збирали близько 20 осіб. Громада активна в екуменічній діяльності. Упродовж 23 років активно на її базі проводяться щотижневі молитовні служіння спільно з християнками інших конфесій та Всесвітній День Молитви.
Складним для громади став період 2007-2010 років. Члени громади цілими родинами стали переселятися на історичну батьківщину, як пізні переселенці. На 2023 рік у громаді близько 20 членів та парафіян. Пастором громади є Віктор Целінко, проповідницею – Лариса Костенко, головою Ради громади – Валерій Пилипенко. Рада громади активно займається допомогою нужденним та відновленням будинків.
З перших днів початку повномасштабної війни громада активно допомагала людям, які шукають безпечне місце, багато з них були з дітьми та домашніми вихованцями. Щодня одні сім’ї виїжджали, інші прибували. Будинок громади не був готовий дати людям найнеобхідніше: тепло, повноцінне спальне місце, душ тощо. За кошти ЄЛЦБ та пожертву від громади міста Хемніц, за підтримки благодійного фонду «Дияконія Україна» громада закупила дивани, котел, пральну машину та холодильник. Коли зменшився основний потік людей, і Вінниця почала приймати та поселяти людей, у общинному будинку оселилися дві родини з дітьми, які жили довгий час.
«Ми звернулися до друзів у Німеччині, які підтримали нашу ідею годувати переселенців та тих, хто потребує, і вони допомагають до сьогодні. Так зародився проект «Трапеза». Спільно з однойменним кафе ми почали годувати гарячим обідом спочатку 20 осіб, потім 40, ще згодом 90. Сьогодні допомогу отримують 65 переселенців, які мешкають у різних гуртожитках міста. Протягом цього часу, якщо ми зверталися до людей, вони допомагали: хтось грошима, хтось засобами гігієни, канцелярським приладдям для дітей, іграшками… Всім, хто до цього відкритий, ми надаємо душеопікуньску допомогу» – розповідає Лариса Костенко.
Дарина Берковська приїхала на початку повномасштабного вторгнення в Вінницю з Харкова. Вона служила кантором у громаді Святого Вознесіння та переїхала до цього міста. Вона розповідає: «У Вінницю ми з сім’єю потрапили випадково, тепер бачимо, що з Божої милості, бо це місто і місцеві люди чудові і завжди готові допомогти. Громада прийняла нас дуже тепло, Лариса Костенко всіляко намагалася нам допомогти різними дрібницями, як і інші прихожани, хоча ми намагалися не обтяжувати громаду своїми проблемами. У Вінниці я змогла продовжити своє музичне служіння у ролі кантора громади. Я рада, що моя гра подобається тим, хто бере участь у богослужінні!»
