Різдвяне послання президента Всесвітньої Лютеранської Федерації
«І Світло світить у темряві, й темрява Його не огорнула» (Івана 1:5)
У цих перших віршах Євангелія від Івана євангеліст розповідає нам історію творіння: про Бога, який створив всесвіт, який є життям і щедро ділиться ним з усім створінням. Звідси бере свій початок проголошення Божого творіння, яке має продовжуватися через Христа – Божого Сина, який прийшов на землю як божественне світло, що пронизало темряву. Як сильно ми прагнемо пережити це божественне проголошення надії – що світло прийшло на нашу землю і що “темрява Його не огорнула”.
Для тих із нас, які живуть у північній півкулі, темрява в цю пору року є вкрай помітною. У моїй країні темно до 8:30 ранку, і знову темнішає після обіду. Ця фізична темрява підсилює ту темряву, з якою ми зіштовхуємося щодня через засоби масової інформації: розповіді про зло і страждання, завдані звичайним людям у всьому світі, в таких країнах, як Україна, Палестина/Ізраїль, Судан, Венесуела, М’янма, – цей перелік можна продовжувати.
Підчас Асамблеї в Кракові (Польща) ми почули про переслідування, які переживають наші церкви-члени та інші християни в Азії, на Близькому Сході та в інших місцях. В рамках програми Асамблеї ми відвідали концентраційний табір Аушвіц-Біркенау і побачили, до чого може призвести ненависть і виключення зі суспільного життя. Ми поклали вінок від імені всієї спільноти, написавши на стрічці слова «Ніколи більше!».
Проте ми бачимо, як людське зло продовжує поширюватися. Cмак забороненого плоду все ще відчувається і створює прірву як між Богом і людьми, так і між самими людьми. Ми потребуємо Божого втручання. Нам потрібен новий початок, який обіцяє Адвент. Ми потребуємо почути те, що не можемо проголосити самі собі: Бог наблизився до нас з Божою любов’ю і благодаттю. Прірву між Богом і людьми було подолано приходом Христа, і темрява втратила свою владу!
Різдвяне Євангеліє – це заклик відкрити очі, щоб побачити Бога в несподіваних місцях, тут, серед нас, і побачити надію. Це заклик до дії, щоб ми йшли у світ вісниками надії та дії в силі Божого об’явлення любові. Радість і мир Різдва розквітають, коли ними діляться з іншими.
Одного разу в дияконічному будинку для соціально-маргіналізованих чоловіків я став свідком того, як двоє чоловіків подарували директору будинку букет квітів і вірш на день народження. У вірші вони написали такі слова:
“Це неможливо” – сказала Гордість.
“Це ризиковано” – сказав Глузд.
“Це марно” – сказав Досвід.
“Спробуй” – сказало Серце.
Ці двоє чоловіків не мали високого соціального статусу в суспільстві, але вони розуміли, що означає, коли Бог вривається в наш світ: Різдво – це свято любові. Коли Боже світло у Христі торкається серця, тоді в ньому з’являється надія, і ми знаходимо відвагу жити новою божественною реальністю, яка через Христа перебуває в світі. Ми покликані ділитися цим світлом навіть у найтемніших місцях.
Це нелегко зрозуміти – але варто спробувати. Це досвід не завжди легко прожити – але варто спробувати. Бог закликає нас до участі в цій пригоді Євангелія.
З найкращими побажаннями до Різдва і нехай різдвяний мир знайде місце в наших серцях.
Єпископ Генрік Стубк’єр, (Церква датського народу), президент ВЛФ