Молодіжна конференція НЄЛЦУ, перша за багато років, відбулася 7 вересня цього року в Одесі. Її, без перебільшення, можна назвати знаковою подією в новітній історії лютеранства в Україні.
Після тривалої кризи наша Церква активно працює, розвиваючи ті служіння, які вже існують, а також відновлює ті, що фактично зникли. Молодіжне служіння НЄЛЦУ є саме таким.
Одеська конференція «Бути лютеранином» стала поштовхом для проведення серії молодіжних заходів в Одесі та Києві.
Сьогодні дуже важливим є питання ідентичності. Філософ, політолог та економіст Френсіс Фукуяма у праці «Ідентичність» стверджує, що джерелом політичних процесів сучасного світу є саме питання ідентичності та визнання людей.
Українці сьогодні виборюють своє право на збереження власної національно-політичної та культурної ідентичності. У контексті сучасних світових подій воно є досить актуальним. Але не менш актуальним є також право на релігійну ідентичність. Західні та українські дослідники говорять про «Велике повернення релігії», зокрема, український філософ та релігієзнавець Віктор Єленський.
Саме тому «бути», тобто сповідувати певні релігійні принципи, віднайти для себе вірну теологію є важливою ознакою набуття певної ідентичності. Дієслово «бути» – це динамічна форма дієслова «є». Молодь має зрозуміти, що вони не просто є лютеранами, і це може бути корисним для соціологічних досліджень, але що вони мають саме «бути лютеранами». Саме про цю різницю «є» і «бути» йшла мова на конференції. Спікери намагалися відповісти на питання: «Що означає бути лютеранином у XXI столітті в Україні?».
Спікерами конференції були Ігор Шемігон, пастор громади Св. Мартіна (Київ) та Владислав Федюк, релігієзнавець, історик, вірянин громади Св. Мартіна. Вони окреслили межі лютеранської ідентичності, намагалися, разом з учасниками, зрозуміти, що ж означає «бути лютеранином»: вчора та сьогодні, у світі та в Україні.
Це надважлива тема для молоді нашої Церкви, адже середній вік вірян НЄЛЦУ – це 55-60 років. І якщо наша молодь не дасть відповіді на кантівське питання «хто я?», то навряд чи вона зможе відповісти на питання «для чого я?». Якщо перекласти на мову Писання: «Що скажеш мені робити, Господи?». А бути християнином Євангелічно-Лютеранського сповідання означає не лише вірити правильно, ховаючись у затишних будівлях, але й робити певні справи для поширення цієї віри.
