
20 січня 1529 року доктор Мартін Лютер видав першу частину Малого Катехизису, у вигляді таблиць, як це було прийнято в той час.
Малий Катехизис – це коротке і зрозуміле викладення основ християнської віри для простих людей, зокрема для навчання дітей у сім’ях. Згідно думки Мартіна Лютера, за духовну настанову дітей в сім’ї відповідав, насамперед, батько.
Малий Катехизис розпочинається з 10 заповідей, питань та відповідей до них, приділяючи, таким чином, увагу питанням Закону, що вказує на людську гріховність і потребу в спасінні.
Друга частина, яка складається з Апостольського Символу віри, питань і відповідей, символізує Євангеліє, яке розповідає про те, що спасіння ми отримуємо у Христі.
Третя частина Катехизису – це вивчення молитви “Отче Наш”, яку Лютер іноді називав найбільшою “мученицею” Церкви, через бездумне, формальне повторювання, без заглиблення в її сутність.
В четвертій та п’ятій частинах, також у формі питань і відповідей, розібрано два Таїнства – Хрещення та Причастя, а також порушено тему щодо влади ключів та сповіді. Крім того, в Малому Катехизисі містяться молитви, домашня скрижаль (з біблійними цитатами на вибрані теми). В деяких виданнях Катехизису містилися такі додатки, як настанови щодо Вінчання і Хрещення, а також агенда Хрещення.
У 16 ст. Малий Катехизис вже було перекладено польською, латиською, словенською та шведською, а у 18 ст. – арабською мовами.
Мартін Лютер вважав Малий Катехизис та досить вагому для нього теологічну працю «Про рабство волі» – найважливішими працями свого життя.
Малий Катехизис Мартіна Лютера та Аугсбурзьке віросповідання, написане Філіпом Меланхтоном, є найбільш поширеними віросповідними книгами в Лютеранських Церквах.