«Для мене церква — це насамперед люди і Бог»
Єпископ Павло Шварц про стан Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в Україні після нападу на Україну.
Війна проти України триває вже майже десять місяців. За цей час для Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в Україні багато чого змінилося.
Багато парафіян покинули свої домівки: хтось залишився внутрішньо переміщеним, інші опинилися в різних країнах. Життя громад уже не є таким, як раніше.
Як ви пережили 24 лютого 2022 року? Які були ваші перші думки?
Ранок 24 лютого почався рано. Ми прокинулися від вибухів у Харкові та його околицях. Разом із дружиною ми спакували речі в авто і вирушили з трьома дітьми до Кременчука, де розташована одна з моїх громад. У нас не було багато часу на роздуми. Уже на шляху (а виїзд із Харкова зайняв майже три години) ми дзвонили членам громади, щоб знайти ночівлю в Кременчуці. Я також подбав про те, щоб моя сім’я мала можливість продовжити шлях на захід, а наступного дня я міг повернутися до Харкова. Дорогою ми говорили з дітьми про війну, щоб їх заспокоїти. Як і у більшості наших пасторів, перші тижні минули не стільки в роздумах, скільки в діях. Думки прийшли пізніше.
Ваша церква відносно невелика, і війна сильно її вразила. Харків, де розташована ваша адміністрація, від самого початку війни став місцем важких боїв. Деякі парафіяни перебувають у місцях, які зараз під російською окупацією.
Які зараз найбільші виклики для вашої церкви? Які конкретні проблеми ви маєте? Чи маєте ви взагалі зв’язок з усіма громадами?
На щастя, наразі під окупацією залишається лише одна з наших громад, якщо не враховувати Донбас, де ще до 24 лютого 2022 року було складно працювати та проводити богослужіння. Цієї зими ми стикаємося з багатьма викликами, і більшість із них стосуються допомоги людям пережити цей час та духовно їх підтримати. Зараз, напевно, найбільше потребуємо духовенства і волонтерів (також з інших країн), готових служити людям і просто бути поруч із ними. Я переконаний, що ми можемо зробити ще більше, хоча я дуже вдячний усім нашим парафіянам і пасторам, які впродовж усіх цих місяців активно служили. Є лише дві громади (в Херсоні та Сумах) на окупованих територіях, які я не зміг відвідати під час війни, але з Божою допомогою сподіваюся зробити це найближчим часом.
Ви особисто докладали великих зусиль, щоб надати конкретну допомогу протягом останніх місяців. Ви неодноразово доставляли гуманітарні вантажі та продукти на схід і допомагали людям безпечно залишити небезпечні райони.
Чи є щось, за що ви вдячні, попри всі страшні події та невизначеність?
Насамперед я дякую нашим пасторам і волонтерам, які вірно служать у цей важкий час. Я вдячний Богу за Його підтримку і дякую всім, хто докладає зусиль, щоб допомогти українському народу.
Чи є церковна будівля чи інше місце, яке для вас особисто дуже важливе, яке частково відображає ідентичність вашої церкви, і яке ви могли б коротко описати?
Для мене церква — це насамперед люди і Бог. І хоча будівлі безсумнівно важливі для служіння, навіть найменша громада є ціннішою, ніж прекрасно відреставрована будівля церкви Святого Павла в Одесі.
Вельмишановний пане єпископе Шварц, ми вдячні вам за те, що, незважаючи на всі виклики, з якими ви та ваша церква стикаєтесь, ви знайшли час відповісти на наші запитання.