14 лютого, в Попільну середу, в лютеран, англикан, римо-католиків та християн деяких інших Церков, які дотримуються західного календаря, розпочинається Страсний Час.
Це 40-денний період підготовки до Спомину смерті Ісуса Христа (Страсна п’ятниця) та свята Воскресіння Господнього. Назва походить від слова “страсті”, тобто та страждання Ісуса Христа. Отже, ця пора церковного року закликає до роздумів над цими подіями і спонукає до внутрішньої тиші, духовних роздумів і певного відсторонення від звичних розваг та задоволень.
Це також час покаяння, під яким розуміють повернення до Бога і Його Слова, а також до спільноти Церкви – через визнання гріхів і Таїнство Святого Причастя. Пристрасна рефлексія веде через усвідомлення власної гріховності до віднайдення Божої благодаті та прийняття відкуплення, яке стало фактом на Голгофському хресті. Це послання хреста знаходиться в центрі євангелізації, навчання, душпастирства та свідчення Церкви.
І в Старому, і в Новому Завітах ми знаходимо багато текстів, які говорять про час покаяння, посту та навернення (пор. Вихід 34:28; Ісуса Нав. 5:6; Йоїла 2:12-17; Йони 3:4; Марка 1:3; Матвія 4:2; Луки 4:1). З II століття християнська церква знала практику посту, який починався за два дні до Великодня. У III столітті час посту було продовжено на весь Страсний тиждень — з понеділка до суботи. А в IV столітті Нікейський собор (325 р.) постановив, що Великодню передуватиме 40-денний піст, який також був часом покаяння для тих, хто готувався до прийняття Святого Хрещення. які були знову прийняті до Церкви.
У лютеранській духовності та теології Страсний час має особливе значення, оскільки він спрямовує увагу Церкви на Розп’ятого Спасителя, який керуючись безумовною любов’ю до людства прийшов у світ для нашого спасіння та визволив людей з рабства гріха та вічної смерті.
Звістка Хреста і Відкуплення, спасіння людини благодаттю через віру в Розп’ятого і Воскреслого Христа є центром євангелічної духовності, тому на неї робиться особливий акцент в Страсний час. Тому літургія цього періоду також виділяється на тлі інших частин Церковного року.
В календарі лютеранської церкві кожна неділя Страсного Часу має латинські назви, які походять від перших слів вступного Псалма (інтроїту) латиною: Invocavit, Reminiscere, Oculi, Laetare, Judica та Palmarum. У літургійних співах цього періоду пропускається «Алилуя» і співається замість цього «Амінь». Під час богослужіння замість Gloria співається гімн «Невинний Агнець Божий».
Змінюється на фіолетовий також і літургійний колір, що відображається в оздобленні церковної зали та вбрання служителів. В церквах можуть проводитися концерти, на яких виконуються “Страсті” Й.-С. Баха та інші твори присвячені стражданням Господа Ісуса Христа.
Хоча страсний час також називають часом Великого посту, у практиці Лютеранської Церкви він не обов’язково пов’язаний із тим, що зазвичай розуміють під цим словом, тобто утриманням від певної їжі, алкогольних напоїв та розваг. В лютеран немає обов’язку дотримуватись такого посту, але його може дотримуватися кожен, хто хоче і відчуває в цьому потребу.
Піст у Лютеранській Церкві має насамперед вимір етичного ставлення до інших людей. Страсний Час через роздуми про Хрест, молитву та глибоке вивчення Святого Письма має дати віруючим змогу перевірити свій стан, виправити шкоду, заподіяну іншим та взяти на себе зобов’язання жити щодня згідно з принципами Євангелія. Це може виглядати, як особливий час для жертовності. Церква може робити особливі збори пожертв для нужденних та соціальних проектів.
За матеріалами luteranie.pl