В 2017 році Україна на офіційному рівні святкувала 500-річчя початку Реформації. 31 жовтня 1517 року професор Віттенберзького університету Мартін Лютер опублікував свої «95 тез проти індульгенцій», і це стало відправною точкою для глобальних змін в Європі та цілому світі. Ці зміни торкнулися не лише релігійного життя, але й освіти, культури, політики, економіки та багатьох інших сфер. Було б закономірно очікувати, що саме лютерани відіграватимуть вагому роль в цьому святкуванні, а особливо Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України, як найчисельніше та найвпливовіше об’єднання цієї конфесії в нашій країні.
Проте реальність була зовсім іншою. У 2015 році Церква увійшла в період кризи і розколу, і через це святкування 500-річчя Реформації пройшло майже без НЄЛЦУ, за винятком окремих локальних проектів. Напевно, це була найнижча точка кризи, яка, з обранням Павла Шварца керівником Церкви в 2018 році почала потроху розв’язуватися. Нарешті, в 2021 році Церква відновила контроль над Кірхою в Одесі і будівлею Церковного управління, а вигнані громади змогли повернутися до своїх церковних приміщень.
За останні шість років Церква пройшла важкий шлях. Однак, дякувати Богові, на цьому шляху НЄЛЦУ очікували не лише великі потрясіння. Одним з головних результатів важкого періоду історії об’єднання стало розуміння, якою церква має бути, щоб захистити себе від подібних ситуацій в майбутньому. Синод 2020 року прийняв не лише нову редакцію Статуту, але й програмний документ, який визначає бачення, місію та цінності Церкви.
НЄЛЦУ сформулювала свою місію так: Розбудовувати активні лютеранські громади, які здатні проповідувати Добру Звістку всім, хто для цього відкритий, і показувати Боже милосердя справами християнської любові всім, хто цього потребує.
Церковна організація – це перш за все допомога в служінні місцевим громадам. Вона повинна слугувати їх інтересам, а не навпаки. А головне завдання громад – бути «сіллю та світлом» в своїх містах та селах, проголошуючи Євангеліє та допомагаючи у вирішенні соціальних проблем. Важливо, що і громади, і НЄЛЦУ в цілому відкриті не лише для етнічних німців, але для всіх, не зважаючи на їх етнічну ідентичність.
Із місії витікає бачення: (НЄЛЦУ) Компетентна та активна команда, яка координує зусилля лютеранських громад і мобілізує всі можливі ресурси для того, щоб вони могли якнайкраще виконувати свою місію.
Перш за все НЄЛЦУ є спільнотою, яка працює як єдина команда. В ній можуть бути різні ролі, проте вона працює заради однієї мети. Спільна робота виключає вождизм, авторитаризм, зверхність та роботу виключно на власні інтереси. Натомість вона спонукає до діалогу, взаємної підтримки та стратегічного мислення – бо Господь обдарував кожну людину і кожну громаду особливими ресурсами, які ми можемо ефективно використовувати для Його Слави лише об’єднавши зусилля.
Також, в командній роботі неможливо обходитися без спільних цінностей, які формують нашу ідентичність:
Вірність Слову Божому. Як християнська та лютеранська Церква, НЄЛЦУ спирається на авторитет Слова Божого, як Святого Письма (Старого і Нового Заповітів), Закону і Євангелія, яке веде нас до Спасіння та формує цілісний християнській світогляд. Всі інші християнські писання і віросповідні документи визнаються нами в тій мірі, в якій вони відповідають Святому Письму. Для НЄЛЦУ основними віросповідними документами є Апостольський, Нікео-Константинопольський та Афанасієвський Символи Віри, Аугсбурзьке віросповідання та Малий Катехізис Мартіна Лютера. Також важливими теологічними документами є інші складові частини Книги Злагоди, праці Мартіна Лютера, зокрема трактат «Про Рабство волі», Лейєнберзька угода і документи Всесвітньої Лютеранської Федерації та Спільноти Євангелічних Церков Європи. Проте проповідь і практика церковного життя повинні будуватися передусім на свідоцтві Святого Письма
Спадкоємність лютеранській спадщині німецької традиції. Лютеранство буває різним. Це різноманіття традицій створює яскравий малюнок. І щоб зберегти його красу, важливо пам’ятати про своє коріння. Для НЄЛЦУ – це традиція Євангелічно-Лютеранської Церкви Російської Імперії та Євангельської Церкви Аугсбурзького віросповідання на території Галичини. Обидві Церкви були помірковано консервативними, з демократичним управлінням, брали активну участь в житті суспільства, особливо в сфері соціального служіння.
Належність до світової лютеранської спільноти. НЄЛЦУ є маленькою Церквою в масштабі України. І, як маленька Церква, ми відчуваємо потребу перебувати в спільноті з близькими нам Церквами. Така спільнота взаємно збагачує своїх учасників та допомагає побачити нові можливості розповсюдження Царства Божого. Реалізуючи цю цінність, НЄЛЦУ шукає індивідуального членства у Всесвітній Лютеранській Федерації, розвиває стосунки в рамках Союзу Євангелічно-Лютеранських Церков, та відкрита до встановлення партнерських відносин з Церквами та організаціями Європи та всього світу на основі спільної віри та цінностей.
Екуменічна відкритість. НЄЛЦУ відкрита до спільноти не лише з лютеранськими Церквами. Ми є учасниками Спільноти Євангелічних Церков Європи, до якої входять лютеранські, реформатські та методистські церкви, які підписали Лейєнберзьку угоду, яка відкриває шлях до спільного Причастя та служіння. Особливо ми цінуємо відносини с громадами Спільноти Реформатських Євангелічних Церков, які утворилися під час найважчих часів кризи НЄЛЦУ. Наша церква шукає екуменічного діалогу з Римо-Католицькою Церквою, Українською Греко-Католицькою Церквою, Православною Церквою України та іншими християнськими церквами в Україні і за її межами, бо для нас є важливими добрі та конструктивні стосунки з братами і сестрами у Христі.
Покликання до внутрішньої і зовнішньої місії. Місія розповсюдження Царства Божого, через проповідь спасіння у Христі є головним завданням християнської Церкви. Тому завдання НЄЛЦУ – всебічно сприяти виконанню цієї місії в тих місцях, де вже є наші громади, відкриттю нових громад, служінню незахищеним верствам населення, християнській просвіті в цифровому просторі, самостійно або за підтримки наших партнерів. Також важливою повинна стати підтримка лютеранської місії в інших регіонах світу. І ми шукатимемо можливості поділитися нашими ресурсами, там де вони можуть бути потрібні.
Відкритість до науки і культури. Євангеліє та культура знаходяться в певному парадоксі. Їх неможливо повністю гармонізувати. Євангеліє – це Історія, до якої ми долучаємося через віру. Культура це також комплекс історій, які допомагають людям відчувати спільність. Наука має свою задачу – вивчати Всесвіт, на основі експериментів та припущень, які можна перевірити або спростувати. Сучасну людину неможливо відокремити від культурного життя та наукових досягнень, і Церква не може їх відкидати. Але також ми бачимо небезпеку в тому, що певні наукові та культурні концепції нав’язуються християнам в якості об’єктів для сліпої віри.
Соціальне служіння. Як вже згадувалось вище, соціальне служіння є частиною традиції НЄЛЦУ. Воно глибоко вкорінене в природі Церкви, яка є Божим інструментом. Соціальне служіння – це не лише пряма допомога тим, хто знаходиться в скрутному становищі, хоча, звісно, це один з найважливіших напрямків. НЄЛЦУ бачить цінність в тому, щоб розвивати соціальні інститути, які б допомагали вирішувати системні проблеми нашого суспільства, в співпраці з державою та громадянським суспільством. Тому ми спонукаємо громади співпрацювати з органами влади та місцевого самоврядування, міжнародними та громадськими організаціями, і брати участь в їх конструктивних ініціативах, спрямованих на покращення життя суспільства.
Священство усіх вірних. Реалізація соціального служіння неможлива без усвідомлення цінності загального священства. Згідно з лютеранським віровченням – кожен хрещений віруючий має своє покликання, яке є не менш цінним, за труд пастора або єпископа. Це стосується праці на робочому місці, виконання громадянських обов’язків, участі в культурному та суспільному житті. І все це є внеском християн у Божу турботу про людство і Всесвіт. Тому в НЄЛЦУ неможлива ситуація, коли служителі концентрують владу в Церкві своєму вузькому колі. Кожен член громади є священником, і на кожного Господь покладає відповідальність за Церкву і її служіння.
Демократичність і підзвітність. Саме тому демократична система управління НЄЛЦУ є єдино можливою. Представники громад згідно зі статутом, обирають на окреслений термін Керівництво і єпископа, який є не особливим рівнем священства, як в церквах з єпископальною системою, але пастором, якого громади наділили особливими повноваженнями. Іншою стороною демократії є підзвітність – всі обрані та призначені на служіння в НЄЛЦУ повинні звітувати перед представниками громад і нести відповідальність за свою діяльність.
Важливість теологічної і світської освіти. Демократична система потребує освічених людей, які свідомо готові взяти відповідальність за долю Церкви. НЄЛЦУ повинна велику увагу приділяти катехізації, піклуватися про знання членами громад Святого Письма, теології та традицій лютеранської Церкви. Особливо це стосується членів Рад громад, та волонтерів, які беруть відповідальність за служіння. НЄЛЦУ допомагає бажаючим стати дияконами та пасторами отримати якісну теологічну освіту, а вже працюючим служителям постійно підвищувати кваліфікацію. Лютерани завжди велику увагу приділяли шкільній та вищій освіті, створюючи школи та університети. В нашій країні, вже існують багато навчальних закладів, як державних, так і приватних. Наша Церква мотивує членів громад отримувати якісну формальну і неформальну освіту, наголошувати на важливості освіти для дітей та молоді та співпрацювати з навчальними закладами задля цього.
Відкритість до партнерських відносин. Багато з того, що написано вище, неможливо реалізувати громадами, або навіть усією НЄЛЦУ самотужки. Нам не вистачає і, напевно, ніколи не вистачатиме ресурсів – ані організаційних, ані людських, ані фінансових, щоб якісно виконувати свою місію. Тому партнерство є для нас важливим. Партнерство передбачає, що НЄЛЦУ і її громади не лише щось отримують, але й можуть бути корисними навзаєм.
Повага до української державності. НЄЛЦУ є не лише частиною світової лютеранської спільноти, яка складає видиму Вселенську Церкву. І НЄЛЦУ, і громади, що її складають, діють в правовому полі держави Україна. Держава, згідно нашим віровченням, є іншим Божим Царством, через яке Господь утримує порядок. І через те, що Україна є демократичної державою, ми повинні не лише коритися її законам, звісно до тих пір доки вони не протирічать християнській совісті, але й брати активну участь в громадському житті.