Пошук «заслуговуючої довіри та преображаючої надії» в розпал війни проти України, поглиблення кліматичної кризи, наслідки COVID-19, які ще не подолано, і «прихована» пандемія психічних хвороб, яка особливо зачіпає молодь – це ключові проблеми церков у європейських регіонах Всесвітньої Лютеранської Федерації, які відображені в підсумковому документі підготовчої зустрічі до асамблеї ВЛФ, яка пройшла 21-24 березня.
Близько ста двадцяти представників церков із Західного, Східного та Північного регіонів зібралися в Менсфілдському коледжі в Оксфорді, щоб взяти участь в підготовчій зустрічі до Тринадцятої Асамблеї ВЛФ, проведення якої заплановане на 13-19 вересня у Кракові, Польща. Церкви цих регіонів страждають від зменшення членів, і делегати визнають значні проблеми, з якими вони зіштовхуються, щоб залишатися актуальними і обнадійливими, та чуйно реагувати на духовні потреби людей.
«Ми повинні знайти нові способи бути Церквою», – підкреслили учасники, і багато з них закликали до відновлення «роботи над нашою теологією миру та самозахисту, задачі собі питання: “Як ми можемо бути миротворцями в цей час?» Павло Шварц, єпископ Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, засвідчив про те, як громади в Харкові та в інших місцях виживають та продовжують пропонувати душпастирську опіку найбільш уразливим жертвам війни. Деякі тези його виступу:
«Історія з книги Плач Єремії є історією надії. Надії, що надихає, дає нам сили жити далі і нести своє служіння навіть під час кризи.
Деякі європейські народи мають схожий досвід – загрозу знищення, коли більший народ хотів винищити менший. Подібний досвід мали також Церкви, які систематично знищувалася в соціалістичні радянські часи. Але повторюючи за біблійним автором можна сказати – “Це милість Господня, що ми не поги́нули”…
Пропозиції, українському народу здатися, припинити боротьбу чи не давати йому зброю для самозахисту заради миру в Європі, це не історія про любов до ближнього, це скоріше історія про власний страх і байдужість до долі ближнього.
Розуміння того, що смерть може прийти раптово, наприклад через ракетну атаку, дає можливість переосмислити власні пріоритети і духовність.
Один з найбільших викликів з яким зустрічаються люди – це бути мужнім, щоб визнати власні гріхи та злочини свого народу. Приклад Німеччини є фактично поодиноким прикладом, коли нація бере на себе відповідальність. Визнання власної участі в помилках чи гріхах було і надалі є однією найбільших проблем людства»
Потреба в поширенні обізнаності в сфері проблем психічного здоров’я була ще одним новим пріоритетом для багатьох лідерів церков у регіоні, які відзначили, що «нам потрібно працювати над нашою теологією психічного здоров’я та відігравати свою роль у розбудові відносин […] взаємної турботи в наших громадах”. Молоді делегати, зокрема, наголошували на необхідності для церков надавати більше ресурсів, які стосуються «еко-тривожності, депресії та інших проблем психічного здоров’я», а також покращувати навчання з цих тем для членів церков і ординованих служителів. Європейські делегати з числа молоді зустрілися в Оксфорді напередодні підготовчої зустрічі, і серед питань, які вони обговорювали пріоритетними були психічне здоров’я, кліматична справедливість і більш інклюзивні та доступні церкви.
Інклюзивність і доступність також були сферами, які підкреслили всі лідери церков у своєму підсумковому документі, як з точки зору більш сучасних літургій і богослов’я, так і використання більш зрозумілої мови та більшої присутності в соціальних мережах. Підсумковий документ закликав до чесності у боротьбі зі спадщиною «расизму, виключення зі суспільного життя та насильства».
Учасники нарікали на глобальний наступ на права людини та гендерну справедливість, причому релігія «занадто часто використовується як аргумент для виправдання» таких дій. Роблячи наголос на тривожному зростанні насильства за гендерною ознакою під час пандемії, делегати сказали, що «відзначаючи 10-ту річницю політики гендерної справедливості у ВЛФ, ми визнаємо, що ми досягли прогресу у вираженні та прийнятті різноманітності як знамення того, що Боже творіння є є добрим». Вони також закликали до шанобливого ставлення до складних питань, пов’язаних із людською сексуальністю.
Розмірковуючи про відносини між ВЛФ та церквами-членами, лідери сказали: «Нам потрібно зміцнити наші власні демократичні структури та підходи до участі», особливо спираючись на дари жінок, молоді та неординованих членів Церкви. Закликаючи до «збільшення можливостей для співпраці між поколіннями», вони визнали потенціал молодих людей для і роботи з адвокації, комунікації та поширення Євангелія на широку аудиторію.
Визнаючи «багатство різноманітності» у глобальній спільноті, а також у європейській родині Церков, учасники підготовчої наголосили на необхідності продовжувати «уважно слухати один одного і не відмовлятися один від одного». Вони підсумували: «Вкорінені в одній надії, ми об’єднані в єдине тіло одним Духом. З Христом у центрі ми віримо, що єдність у примиренні і різноманітті можлива».
LWF/P. Hitchen Оригінал