Слухати новинуШІ-озвучка
Учасники навчальної програми «Баланс твого служіння»
Учасники навчальної програми «Баланс твого служіння»

Християнське служіння — це не лише готовність допомогти тим, хто опинився у складних життєвих обставинах. Це також уміння почути людину, зрозуміти її переживання, виявити співчуття та надати підтримку, не порушуючи її особистих меж. Особливо важливим це стає в умовах війни, коли люди переживають втрати, вимушене переселення, тривалий стрес і невизначеність.

Саме цим питанням присвячена навчальна програма «Баланс твого служіння», до якої долучилися представники НЄЛЦУ: Оксана Санчич — відповідальна за дияконічне служіння в Євангелічно-Лютеранській громаді святого Петра в селі Петродолинське та Владислав Цеханович — пастор громади «Спасіння» в місті Шостка.

У нашій розмові Оксана розповіла про те, що дало їй це навчання, як воно вплинуло на її розуміння служіння та які практичні зміни вже відбуваються в громаді.

— Розкажіть трохи про себе та своє служіння. Що спонукало вас взяти участь у програмі «Баланс твого служіння»?

Моє служіння полягає в допомозі людям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Важливою його складовою для мене завжди була духовна основа. Пройти навчання мені запропонував пастор нашої громади Олександр Гросс. Я погодилася, оскільки психологія давно мене цікавила. Раніше я не брала участі в подібних семінарах, тому дуже рада, що отримала таку можливість.

— Чого навчає ця програма і чому такі знання важливі для церковного служіння?

Проєкт «Баланс твого служіння» реалізується Українською Освітньою Платформою у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансування уряду Норвегії.

Програма навчає поєднувати духовне служіння з розумінням психологічних і соціальних потреб людей. Вона допомагає краще усвідомити, як війна, стрес, втрати та життєві труднощі впливають на людину, а також як зберігати рівновагу у служінні й запобігати емоційному вигоранню.

Це актуально не лише для церковних служителів, пасторів та людей, безпосередньо залучених до допомоги іншим, а й для кожного з нас. Важливо розуміти як себе, так і людей поруч, уміти правильно підтримати, не нашкодивши своїми діями чи словами.

Навчання та обмін досвідом під час програми
Навчання та обмін досвідом під час програми

— Що змінилося у вашому розумінні людей, які пережили травматичний досвід, втрати або вимушений переїзд?

Я зрозуміла, наскільки по-різному люди переживають травматичні події. Тривалий стрес може спричиняти тривожність, страх, порушення сну. Людина може відчувати небезпеку навіть тоді, коли перебуває у відносно безпечному місці. Тому дуже важливо не засуджувати її реакції, виявляти співчуття, терпіння та поважати особисті межі.

Після навчання я стала більше уваги приділяти тому, як спілкуюся з людьми, які пережили втрату або вимушений переїзд. Навчилася не поспішати з порадами, уважно слухати й запитувати, якої саме підтримки людина потребує.

Важливо уникати фраз на кшталт «Не плач», «Тримайся», «Усе буде добре», адже вони можуть знецінювати біль людини. Іноді їй потрібні не поради, а просто наша присутність, підтримка та відчуття, що вона не сама.

— Як у такому служінні поєднуються духовна підтримка та психологічна допомога? Де проходять межі відповідальності служителя?

Молитва та Боже Слово є духовною опорою, допомагають людині знайти надію, мир і сили у складних обставинах. Душеопікунська розмова дає можливість уважно вислухати, зрозуміти переживання людини та підтримати її без осуду.

Водночас я усвідомила, що можу вислухати, підтримати, помолитися разом із людиною, бути поруч, але не повинна замінювати психолога чи психотерапевта, якщо не маю відповідної освіти. Коли людина потребує фахової допомоги, важливо порадити їй звернутися до спеціаліста.

Головне — зрозуміти, що ми не повинні вирішувати всі проблеми людини. Але можемо залишатися поруч у складний час, бути для неї підтримкою, дарувати любов та виявляти Божу милість.

— Чи допомогло навчання втілити нові знання у практичні ініціативи громади?

Так, одним із прикладів є соціальний проєкт «Зимовий пансіон», який уже розпочав роботу. Він спрямований на підтримку людей похилого віку, які опинилися у складних життєвих обставинах.

У гостьовому будинку громади передбачено можливість розмістити до десяти людей на зимовий період, забезпечивши їх повноцінним харчуванням та комфортними умовами проживання. Мета ініціативи — допомогти людям пережити зиму, адже більшість із них не мають можливості обігріти власні домівки. У деяких будинках немає навіть вікон чи належних умов для життя. За таких обставин люди іноді просто не виживають.

Своєю турботою громада прагне принести в життя цих людей трохи надії та тепла.

— Навчання також торкалося питань взаємин у громаді, роботи з дітьми та запобігання виснаженню. Які висновки ви зробили для себе?

Я зрозуміла, що конфлікти в громаді потрібно вирішувати не через звинувачення чи пошук винних, а через відкритий діалог, взаємоповагу та готовність почути одне одного. Важливо контролювати власні емоції, вислуховувати обидві сторони й шукати спільне рішення. У церковній громаді важливо не довести свою правоту будь-якою ціною, а зберегти любов, повагу та єдність.

Окремо для мене важливою стала тема захисту дітей. Дитина повинна відчувати себе захищеною, знати, що її почують, поважатимуть її почуття та особисті межі. «Безпечний дорослий» — це людина, якій дитина може довіряти, яка уважно її слухає, не принижує, не залякує і готова допомогти, якщо дитина опинилася в небезпеці. Це спонукало мене бути терплячішою, уважніше слухати дітей і не знецінювати їхні переживання.

Ще один важливий висновок стосується самого служителя. Я зрозуміла, що потрібно вміти розпізнавати власне виснаження, знаходити час для відпочинку, не брати на себе відповідальність за всі проблеми інших людей і не боятися просити про допомогу. Дуже важливою є також підтримка колег.

Без власної наповненості та ресурсів ми не зможемо повноцінно служити іншим. Тому потрібно навчитися дбати і про себе.

Робота в малих групах під час навчання
Робота в малих групах під час навчання

— Що ви вважаєте найважливішим результатом навчання і що порадили б іншим церковним громадам?

Найбільша користь для мене полягає в тому, що я почала по-іншому дивитися на служіння та взаємодію з людьми. Зрозуміла, що важливо не просто допомагати, а насамперед розуміти людину, її життєві обставини, переживання та справжні потреби.

Іншим громадам я порадила б почати з формування культури турботи та взаємної підтримки. Важливо, щоб люди не боялися говорити про свої труднощі, просити про допомогу та знаходити розуміння. Варто приділяти увагу навчанню служителів, роботі з дітьми, підтримці сімей, людей, які пережили втрату, та тих, хто постраждав від війни.

Починати можна з маленьких, але послідовних кроків: бути уважнішими одне до одного, цікавитися життям людей, не залишати їх наодинці з труднощами та створювати атмосферу довіри.

Пастор Владислав також поділився своїми враженнями від участі в семінарах «Баланс твого служіння» Української освітньої платформи:

Пастор Владислав Цеханович — учасник програми
Пастор Владислав Цеханович — учасник програми

«Час, проведений там, оцінюю винятково позитивно. Організація програми була на найвищому рівні: затишні готелі, чудові конференц-зали, дуже смачне та якісне харчування, а також продумані й наочні навчальні матеріали. Викладачі — справжні професіонали, відкриті до живого діалогу та відповідей на запитання. Грамотний таймінг дозволяв продуктивно навчатися без перевтоми, а окремі практики з релаксації допомагали відновлювати сили й концентрацію. Окремо хочеться відзначити формат роботи в групах: спільна підготовка завдань допомогла зблизитися, знайти спільну мову та суттєво розширити коло спілкування. У поєднанні з глибокими знаннями з психології та суспільних взаємовідносин це зробило навчання по-справжньому цінним і надихаючим досвідом».

На завершення розмови наші учасники програми акцентували увагу на важливій складовій християнського служіння: допомога починається з уважного ставлення до людини. Іноді це конкретна соціальна ініціатива, іноді — вчасно сказане слово, спільна молитва або просто готовність бути поруч. А щоб таке служіння залишалося живим і тривалим, важливо дбати не лише про тих, кому допомагаємо, а й про тих, хто служить.