7-9 серпня відбулася спільна лютерансько-реформатська конференція, в якій прийняли участь служителі НЄЛЦУ та СРЄЦ (Спільноти Реформатських Євангелічних Церков). Цього року її приймав Івано-Франківськ, місто, в якому активну місіонерську і соціальну діяльність проводив пастор Теодор Цеклер, і де зародилося лютеранство східного обряду. Серед закладів, які він заснував був дитячий Християнский центр «Назарет», який опікувався бідними дітьми. Як і інші ініціативи Цеклера, «Назарет» знищила радянська влада, але він був відновлений в сучасному форматі зусиллями Реформатської церкви Святої Трійці. Саме в приміщенні центру, на жаль, не в історичному, відбулася конференція.
Головною частиною заходу було обговорення формату та можливостей співпраці між НЄЛЦУ та громадами СРЄЦ. Єпископ Павло Шварц зробив доповідь «Вірний в малому, вірний і у великому» про принципи та цінності командної роботи, які він впроваджує в життя під час своєї каденції. Ці цінності напряму походять від богослов’я лютеранської церкви, яке поєднує демократичність та повагу авторитету, а також мудрість в управлінні ресурсами, які часто є обмеженими.
Президент Синоду НЄЛЦУ Олександр Гросс розповів про поточну ситуацію в Церкві, вплив змін в релігійному законодавстві на процеси її реформування та можливості, які відкриваються для спільної праці. Практичним продовженням цієї доповіді стала дискусія між служителями та формування комітетів, які впроваджуватимуть спільні проекти в сферах освіти, дияконії, дитячого та молодіжного служіння.
Також під час конференції були прочитані тематичні семінари. Пресвітер Христа Спасителя м. Рівного Юрій Ліщинський розповів про проект створення плану читання Біблії на основі літературної структури тексту, який більш коректно відображає його логіку, аніж загальноприйнятий поділ на розділи та вірші. Семінар дав старт дискусії про використання планів читання Біблії в лютеранських та реформатських церквах, результатом якої стало рішення про початок розробки матеріалів спільного річного плану на основі німецької гернгутерської традиції, який би враховував потреби українських громад.
Закінчував конференцію семінар Олександра Орлова-Кощавки, пастора Реформатської Церкви Христа Спасителя м. Рівного, в якому йшлося про диспут представника лютеранської ортодоксії Якоба Андреа з провідником женевських реформатів Теодором Беза в 1583 році в Монбельярі. Доповідач розповів про історичні та теологічні передумови диспуту, його хід та висновки, які можна зробити сьогодні. Одним з цих висновків стало те, що позиція і аргументи Теодора Беза дуже сильно відійшли від поглядів Жана Кальвіна, які можна реконструювати за його листуванням, в бік вчення Ульріха Цвінглі, який вчив, що хрещення є символічним актом, якій не відроджує і не спасає. Через те, що Беза мав право редагувати та видавати праці Кальвіна після його смерті, саме така позиція закріпилася серед церков реформатської традиції, що стало ще однією причиною розриву між лютеранами та реформатами. Результатом дискусії після семінару стало розуміння, що вивчення автентичних поглядів Кальвіна на хрещення є гарною платформою для екуменічного діалогу.
Час на конференції був особливим для всіх учасників. Це було не лише навчання та вирішення організаційних питань, але й практична реалізація спільноти Тіла Христового: «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (UNT Еф.4:5).