1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:

2 Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!

3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи.

4 І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!

5 І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.

6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.

7 І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п’ють води!

8 І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.

9 Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!

10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив. (Йона 3:1-10)

Дорогі друзі! Сьогоднішнє слово, звернене до нас, говорить про велику милість Божу і стверджує правду важливу для всіх, що Господь: «не хоче, щоб хто-небудь загинув, а був врятований». Ця правда розкривається нам в історії пророка Йони. Щоб краще зрозуміти особисті почуття і переживання пророка, треба уявити атмосферу, в якій він жив і згадати фон цих подій.

Пророк Іона пророчив за часів ізраільського царю Єровоам ІІ. Він був царем Ізраїлю з 793 по 753 до н. е. Перші 10 років Єровоам царював разом зі своїм батьком Йоашем, але це не важливо. А головне, що за часів прадіда царя Єрєвоама ІІ – Єгу (841-814 до н.е.) Ізраїль платив данину Ассирії. Згодом вплив Ассирії трохи послабився, і король Єровоам ІІ не тільки перестав платити данину, але й вів успішні війни проти свого сусіда Дамаску, захопивши його великі області. Але пророки Осія і Амос попередили Ізраїль, що Ассирія ослаблена лише тимчасово, і що Ізраїль повинен використовувати цей перепочинок, щоб покаятися і змінити своє ставлення до Бога. Але, як відомо, Ізраїль не покаявся, а тільки став ще більше вкорінятиись в ідолопоклонстві.

Що ж робить Бог? З одного боку, Бог продовжує піклуватися про Ізраїль, звертатися до нього в Його милості. Бог свідчить до Ізраїлю через пророка Йону, що він його Бог, і що він дасть перемогу Ізраїлю над своїми ворогами сирійцями, але Ізраїль не звернеться до Бога  усім серцем своім. Тоді Бог посилає пророка Йону до найміцнішого ворога Ізраїлю, Ніневії. Бог звертається до народу Ніневії своїм осуджуючим словом через ізраїльського пророка Йону. І що ми бачимо? Всі люди, чиновники і навіть король беруть це слово до серця, беруть суворий піст і моляться за прощення Бога. Вони розкаялися в тих беззаконнях, які вчиняли.

Бог справедливий до будь-якої людини. Тому, коли Ніневія покаялася, Бог відвернув від них лихо. Ми могли б здивуватись, чому жителі Ніневії так швидко повірили пророку? Для цього є багато причин. Історики кажуть, що перед цим було кілька посух та голод, крім того, були якісь внутрішні чвари. Все це сильно послабило Ассирію. Крім того, можливо, у той період було сонячне затемнення. У будь-якому разі, коли мешканці почули про загрозу загибелі міста, вони злякалися не лише кожен особисто за себе, а й весь свій народ. Цим вони показали, що мають у своїх серцях любов до свого ближнього.

Послухаємо, як Бог говорить про язичницьку Ніневію: «Ніневія ж була містом великим у Бога» (Йона 3:3). Пророк Йона засвідчив Ізраїлю, що Бог Ізраїлю – Він також Бог Ніневії, Він Бог усіх народів, і всі народи для Нього важливі. Бог благословляє не тільки Ізраїль, але й усякий народ, який звернеться до Нього, Він благословить.

Що ж сталося після цього? Із цієї історії Ізраїль так і не зробив висновків. Вони втішалися своїм успіхом, вони вірили, що якщо Бог виявляє милість до них, то й каятися не треба ні в чому. Достатньо того, що вони якось шанують Бога Ізраїля. Але до Свого народу Бог висуває більші вимоги, ніж до язичницького, від Свого народу Бог чекає більшого послуху, адже, кому багато дано, з того більше й питається. Але Ніневія виявляє більше смирення, ніж Самарія. І через 40 років після покаяння Ніневії Бог виконує пророцтво про Ізраїль, дане ним через пророків Осію та Амоса. У 722 році до н. е. ассирійський цар Саргон ІІ захоплює Самарію і відводить основну частину населення Ізраїлю в полон. Так закінчилося Ізраїльське царство.

Чому ж ця історія може навчити нас? Звісно ж, що Бог «не бажає смерті грішника, але щоб грішник покаявся і жив». В очах пророка Іони ассирійці були порочним народом. Він бажав їм смерті, бо вони були найлютішими ворогами Ізраїлю. Пророк Йона був настільки впевнений у своєму праведному гніві, що навіть вирішив протистати Богу. Він не міг змиритися з тим, що Бог раптом вирішив «безпричинно» помилувати Ніневію. Йона бачив причини для знищення Ніневії, але не міг знайти жодної причини для її порятунку. Але «Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.” (1 Самуїла 16:7). І ми часто дивимося тільки зі своєї дзвіниці, ми вважаємо себе найкращими і завжди несправедливо скривдженими. На жаль, ми часто прагнемо бачити себе як праведного Йова, коли Господь очікує від нас покаяння і звернення до Нього.

Друзі, ніколи не будемо вважати себе мудрішими за Господа і праведнішими за Ісуса Христа. Якщо Господь свідчить нам, що «всі ми багато грішимо», це означає, що всяке випробування має свою причину і мету, як свідчить ап. Яків. І нам часто всяке покарання здається несправедливим, але Господь каже, що «кого Він любить, того й карає». Євреї це зрозуміли і після Другої Світової війни рабини посилено волали до свого народу для того, щоб вони звертали своє серце до Бога. Наразі в Ізраїлі прийнято державні закони про досить суворе дотримання суботи та всіх релігійних свят. У школах є уроки, присвячені релігії, і, незважаючи на світський характер суспільства, держава підтримує синагогу та релігійні навчальні заклади.

Звичайно, Ізраїль загалом не є релігійною державою, проте позиції «синагоги» в країні дуже сильні. У ці дні випробувань ми не повинні думати про те, що Бог обов’язково має бути тільки на нашому боці і піклуватися тільки про нас: «Чи трубить труба в місті, – і народ не злякався б? Чи буває в місті лихо, яке не Господь попустив би?» (Амос 3:6). Ми не повинні бути самоправедними, не повинні вважати себе безгрішними, коли Господь дає нам час для того, щоб ми могли розсудити, як ми віримо і що ми робимо.

«Повинно нам завжди молитися і ніколи не сумувати», але також маємо завжди упокорюватися перед Богом для виконання волі Його, а не собі догоджати. Тому що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать». Дух Святий нагадує нам: «той хто перебуває в любові, перебуває в Бозі». У ці дні сильних переживань і обурень ми не повинні забути, хто ми є, Хто наш Глава і Кому ми служимо, це Господь Ісус Христос і ніхто інший.

Пастор Владислав Цеханович