25-26 листопада 2021 р. у місті Львові Комісія Української Греко-Католицької Церкви з міжконфесійних та міжрелігійних відносин разом з Інститутом екуменічних студій УКУ провела міжнародну конференцію “Будування справедливого миру: роль Церкви та громадянського суспільства”, яку було присвячено німецько-польському примиренню та урокам, які можна взяти з цієї події для сучасної України.
Спікерами на конференції виступили експерти з Німеччини, Польщі та України, які представляли зокрема католицьку та лютеранську конфесії, які зіграли вагому роль в процесі примирення. Протестантів представляли єпископ Катовицької дієцезії Євангелічно-Аугсбузької Церкви в Республіці Польща Мар’ян Нємець, старший викладач Протестантського факультету Мюнстерського університету доктор Гірт Франценбург та єпископ НЄЛЦУ Павло Шварц.
В своїй доповіді єпископ Нємець зазначив: «Примирення необхідне, воно відіграє важливу роль. Люди і держави готові до примирення. Але тих, хто цим займається, швидко починають вважати слабкими. Готовність до примирення, на жаль, не зберігається довго .
Прірва між Польщею і Німеччиною вважалася нездоланною. Рани, які спричинила війна, кровоточили. Незважаючи на це, знайшовся вихід. Екуменічний дух вимагав нового об’єднання між християнами. Умовою миру є пробачення і прохання про вибачення. Треба було пробудити взаємну довіру… Процес примирення триває. Ми маємо постійно йти цим шляхом вперед, молитися за мир, а Святий Дух, Дух примирення, нехай нам допоможе у наведенні мостів».
Доктор Гірт Франценбург розглянув примирення в контексті травми та зцілення: «Процес зближення відбувається тоді, коли починається діалог між кривдниками і жертвами. Примирення не буває без діалогу, а діалог не буває без змін. Коли людина готова провести рефлексію сама з собою, вона бачить світло і тінь, що мене гнітить, в чому її провина. Тоді вона можу підходити до іншої людини без стереотипів, без непотрібних жартів. Коли ми входимо в контакт з власною культурою, тоді бачимо певні речі-табу. Тоді нам вдасться побачити те, що нас об’єднує – людяність.
Для німців це дуже важливий момент – провести рефлексію в спогадах. Бо тоді ми зможемо побудувати контакт з іншими історіями. Коли вдається усвідомити комплексність спогадів, тоді ми можемо зрозуміти іншу культуру, почути діалог людей, які мають інші спогади».
Єпископ Павло Шварц запропонував свої думки про те, як досвід німецько-польського примирення може бути дотичний до реалій конфлікту російсько-українського: «В Україні конфлікт ще триває, тому ми не можемо очікувати таких результатів, як у польсько-німецькому порозумінні, бо маємо обмеження. Наша специфіка, яка є і потенціалом, і проблемою – це поліконфесійність і полірелігійність. Тому постає питання, хто має представляти локально спільноту, яка є неоднорідною? Ще одне питання – з ким вести розмову і що робити, коли це нелегітимний партнер? Ми маємо ще одну культурну проблему – живемо у спільноті, де впродовж багатьох десятиліть не практикувалася ідея прощення. Великий лідер – це лідер, який не помиляється. Зазвичай, церковні лідери також рідко говорять про якісь помилки.
Корисним було б зараз, коли процес українсько-російського конфлікту не закінчений, працювати з травмою, делікатно працювати з історичною пам’яттю, з емоційним контекстом, над розумінням, що маємо будувати спільне майбутнє, як в Україні, так і з сусідами».
Цей захід був важливим не лише тому що дозволив відкрито говорити про болючі і неприємні питання, але й тому що дозволив побачити християнську перспективу примирення там, де її, як здавалося не може бути через важкий досвід минулого.
Матеріали і фото – Український Католицький університет