28 жовтня відбувся онлайн-семінар «Екуменізм і миробудування. Польсько-німецький досвід» організований Інститутом екуменічних студій Українського Католицького Університету. Головним доповідачем семінару був доктор Пьотр Копець, польський теолог і соціолог, професор Люблінського Католицького Університету імені Івана Павла ІІ. Респондентом виступив єпископ НЄЛЦУ Павло Шварц, який здобув теологічну освіту в Християнській теологічній академії в Варшаві, а також служив у Польщі, і через це добре поінформований про питання, що обговорюється.
Доктор Копець розповів в свої презентації про розбудову екуменічного руху в Польщі в ХХ сторіччі. Він відмітив, що до діалогу Католицька Церква в Польщі і некатолицькі Церкви йшли спочатку окремо. Видатну роль в розвитку екуменічних стосунків зіграв єпископ Євангельско-Аугсбурзької (лютеранської) Церкви в Юліуш Бурше, який загинув в 1942 в Заксенхаузені від рук нацистів. Цього ж року була створена Польська екуменічна рада, яку зараз складають лютеранська, реформатська, методистська, баптистська, старокатолицька, польскокатолицька та православна церкви.
З іншого боку Католицька церква у Польщі також розпочала будувати діалог. Особливий поштовх цьому процесу надав Другий Ватиканський Собор. Розпочалися регулярні зустрічі в рамках Молитви за єдність християн. Польська екуменічна рада разом з Католицькою церквою розробили та утвердили спільні документи щодо Хрещення, змішаних шлюби, захист творіння та неділі, як дню відпочинку.
Також доктор Копець наголосив на вирішальній ролі, яку зіграли екуменічні організації та церковні діячі в польсько-німецькому примиренні: «Без християнського екуменічного внеску примирення між Польщею та Німеччиною не було би, або воно було б набагато повільнішим і поверхневим. Екуменічні ідеї впливали на суспільство і фактично змінили хід історії». Він згадав про такі фундації як «Знаки надії», Польсько-німецька співпраця молоді, «Примирення в Європі», і про видатних лідерів руху: архиєпископа Стефана Вишинського, архієпископа Альфонса Носсоля, кардинала Болєслава Комінека і теологиню Ганну Моравську, та інших.
Єпископ Павло Шварц, реагуючи на виступ доповідача, зазначив, що в контексті міжнаціонального примирення, досвід Німеччини і Польщі є унікальним. Вислів «Пробачаємо і просимо пробачення» був дуже непопулярним в той час. Священники і єпископи, які говорили це на польській і німецькій сторонах, чули у відповідь від звичайних парафіян, що вони зрадники. Процес «виздоровлення» від цього був довгим.
Проте цей досвід можемо використати в українському контексті. Є багато травм, про які вже можна говорити. Релігійне різноманіття дає можливості розпочати багато діалогів. В українському контексті екуменічна праця формується по-іншому. Великий успіх України, що в нас є Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій.
Єпископ Павло нагадав про досвід групи «Примирення в Європі», де він представляє українських лютеран, зокрема про питання про ставлення українсько-польськіх конфліктів часів Другої Світової війни в Варшаві і на Волині. Не зважаючи на працю групи декілька років тому протистояння навколо цього питання загострилося. Це показує, що замало однієї зустрічі або події, щоби рани загоїлися – потрібна щоденна кропітка робота, насамперед над духовним зціленням.
«В питанні примирення ми можемо бути добрим прикладом для інших. Бо, хто як не Церкви мають показувати приклад прощення? І приклад того, що потрібно просити пробачення» – підсумував Павло Шварц.
