Контекст
Книга Ісаї написана у VIII ст. до Р. Хр. (740-698 рр. до Р.Хр.) в той час, коли було зруйновано Ізраїльське Царство (722 р. до Р. Хр.) і 10 колін пішли в полон в Ассирію. Юдейське Царство ще зберігало свою незалежність, втім, загроза знищення вже над ним нависла (605 р. до Р. Хр. – перше взяття Єрусалима Навуходоносором).
Цей уривок міститься в так званій Книзі Втіхи (Іс. 40 – 66), тобто, другій половині Книги Ісаї. Основний мотив цієї частини Книги Ісаї – звістка про прощення Богом Свого народу, його повернення з полону, відновлення Єрусалима і настання вічного миру на всій землі. Книга Втіхи містить також чотири Пісні Раба Господнього (Іс. 42:1-4; 49:1-6; 50:4-9; 52:13 – 53:12), у яких з’являється таємнича постать Раба Господнього, який ототожнюється з Ізраїлем, але водночас є його Відкупителем із рабства. Раб Господній-Месія має зробити те, чого не зробив раб Господній-Ізраїль – відкуплення й відновлення світу.
Бог названий у цих уривках Відкупитель (євр. גֹּאֵל), тобто, Той, Хто за правом близького родича може заплатити за викуп того, хто потрапив у боргове рабство (Лев. 25:48; Рут. 4:4-6). Ізраїль потрапив у рабство до інших народів через «борги», тобто, гріхи, а Відкупитель «заплатить» за нього, щоб дати йому свободу (43:3-7). Велична картина визволення Ізраїлю переходить у панораму звільнення усієї землі. Образ Бога-Відкупителя і Раба Господнього Відкупителя зливаються в одне ціле.
Після чотирьох Пісень Раба Господнього, йдуть поетичні фрагменти, в яких представлено наслідки відкуплення: відновлення Єрусалима й повернення полонених (Іс. 54) і заклик до всіх грішників покаятися (Іс. 55). У фрагменті 55:6-12 цей заклик набуває вселенського характеру, він звернений навіть до найзапекліших грішників.
Переклад і коментар
Вірші 6-7
Шукайте Господа, доки Він дозволяє Себе знайти (בְּהִמָּצְאוֹ)!
Звертайтесь до Нього, доки Він близько!
Нехай нечестивий (רָשָׁע) покине свою дорогу,
а людина гріха (אָוֶן אִישׁ) – свої задуми.
Нехай повернеться до Господа, щоб Він його помилував,
до нашого Бога, бо щедрий Він на прощення!
Коментар: заклик звернено до всіх, особливо до тих, хто перебуває постійно в гріхах; для позначення таких людей вжито два виразні терміни: «нечестивий» (євр. раша́ רָשָׁע, людина без принципів) та «людина гріха» (євр. іш а́вен אָוֶן אִישׁ), тобто, віддана гріху цілком. І для таких Бог готовий виявити Свою милість. Втім такий шанс обмежений: «доки Він дозволяє Себе знайти (або.: поки Він у межах досяжності – בְּהִמָּצְאוֹ)… доки Він близько».
Вірші 8-12:
«Адже задуми Мої – не ваші задуми,
і ваші дороги – не Мої дороги, – промовляє Господь.
– Бо як небеса вищі від землі, так само Мої дороги вищі від ваших доріг,
і Мої задуми – від ваших задумів.
Бо як дощ сходить додолу
і як сніг спадає з неба й не повертається туди,
аж доки не напоїть землі,
і сприяє тому, щоб вона родила й процвітала,
і доки не забезпечить насінням сівача та хлібом того, хто їсть,
так і слово Моє, що з вуст Моїх виходить:
воно не повертається до Мене порожнім,
доки не виконає того, що Я бажаю,
і не досягне того, для чого Я його послав.
Тож ви вийдете з радістю
і в мирі вас будуть супроводжувати.
Гори й пагорби вибухнуть перед вами радістю,
і всі польові дерева заплескають у долоні.
Коментар: протиставлення «задумів» (євр. מַחֲשָׁבָה) нечестивих «задумам» Бога: грішники мають полишити свої низькі задуми і прийняти прощення, адже задуми Всевишнього неосяжно високі, й жодні виправдання беззаконня не будуть спроможними.
Метафора дощу, що зволожує землю й робить її родючою, нагадує слухачам благословення завіту (Лев. 26:4; Повтор. 11:13-14). Тут воно має прийти у відповідь на покаяння і навернення.
«Тож ви вийдете з радістю…» – метафора, що нагадує Вихід із Єгипту; тут мова йде про повернення з полону. Стосується також Великого Виходу – есхатологічної перемоги у Христі.