«Блаженні ті, що не бачили й повірили»
(Івана 20:29)
Воскресіння Христа є найвеличнішим християнським святом, сповненим радості та надії. Христос перемагає смерть та дарує тим, хто вірить, надію на вічне життя. Але за цим святом прихована ще одна історія, без якої цей образ не буде повним. Перед Воскресінням є розп’яття та історія Страсної П’ятниці. Саме в цій історії народжується те, що стане основою віри та підставою для надії багатьох християн, тих, хто не бачив, але повірив. Христос приносить себе в жертву не заради похвали чи заради самих страждань. Він приносить жертву заради спасіння людства і кожної людини зокрема. Ця жертва хоча і сповнена стражданням, але вона є проявом жертовної любові.
У кризові моменти нашого життя ця історія нагадує нам важливу істину: заради любові потрібно іноді йти на жертву. Люди, які свідомо обирають допомогу іншим, тим самим обирають дорогу самопожертви. Військові, які йдуть захищати свій народ, жертвують своїм часом, здоров’ям, а іноді й життям. Рятувальники, що допомагають постраждалим, ризикуючи під час пожежі чи загрози повторного ракетного обстрілу, теж приносять свою жертву. Лікарі та вчителі, що працюють за своїм покликанням, жертвують свій час і сили, щоб допомогти іншим. Батьки, що відмовляються від багатьох речей, щоб забезпечити своїх дітей, теж є прикладом самопожертви. Жертва не є цінністю сама в собі. Її цінність залежить від того, хто її приносить, і заради кого.
Свято Воскресіння Господнього – це унікальний момент, в якому поєднуються історія про жертву любові з потужною надією, що виникає з факту воскресіння Христа.
Нехай же Господь благословить нас цієї надією Воскреслого Христа! І нехай вона стане нашим світлом посеред темряви цього світу!
Павло Шварц
Єпископ Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України
