16 – 19 березня у Флоренції відбулася конференція Спільноти Протестантських Церков Європи, присвячена викликам богослов’я, що постають нині перед християнською спільнотою. На зустрічі були представлені лютеранські та реформатські спільноти південно-східної Європи. Німецьку Євангелічно-Лютеранську Церкву України представляв пастор Дмитро Цолін.
Примітно, що подія відбувалася в Гостинному домі Вальденсів у Флоренції (ForesteriaValdese di Firenze). Вальденси – представники давнього до-реформаційного руху, що виник у кінці ХІІ століття на півночі нинішньої Італії, а у ХVII столітті його послідовники приєдналися до Реформатської церкви (Шанфоранський синод 1532 року). Тож учасники конференції мали нагоду не лише обмінятися думками про новітні виклики богослов’я, а й заглибитися в історію протестантизму на італійських землях.
Першу сесію відкрив регіональний Єпископ у Євангелічно-Лютеранській Церкві в Баварії Томас Пріто Перал (Thomas Prieto Peral). Його доповідь була присвячена проблемі теологічних викликів як неуникненому досвіду життя Церкви, передбаченому Божим провидінням. Як розглядати зміни в церковному житті – як ворогів віри чи як стимули до її поглиблення? Які саме сфери богослов’я мають постійно переживати актуалізацію й оновлення, а які залишатися незмінними? Де межа між вірністю ортодоксії християнського вчення та літургії і необхідністю адекватно відповідати на виклики часу? Ці питання розглядалися в доповіді Єпископа Перала.
Однією з важливих думок доповіді була християнська проповідь і духовність майбутнього. «Церква майбутнього має стати духовно глибшою, а не просто структурно гнучкішою» – наголосив Єпископ. Розмаїття соціальних програм, фінансова та адміністративна реформи, бурхлива зовнішня активність не можуть замінити собою поглиблення духовного життя, акценту на особистій зустрічі з Христом. Попри удавану байдужість суспільства до духовних питань, люди очікують від Церкви таких форм християнського життя, «в яких Бога не просто обговорюють, а зустрічають».
«Церква, в якій люди вчаться впізнавати присутність Бога в їхньому житті… Церква, в якій Святе Письмо не лише аналізують, а й чують. Церква, в якій пастори, служителі й працівники – не інструктори з релігії, а духовні супровідники» – такими бачить теологічні відгуки на виклики сучасності єпископ Перал.
Наступним доповідачем був пастор Патрік Тод’єрас (Patrick Todjeras) із Австрії, що очолює ініціативну групу «Праці для євангелізації та розбудови громад» («Werk für Evangelisation und Gemeindeaufbau»). Його презентація була також присвячена питанням змінного й непорушного в житті й практиці Церкви, помилкам у прагненні привернути увагу суспільства до християнства та церковного життя. Пастор Тод’єрас говорив про два типи змін, що відбуваються в церковному житті під впливом зовнішніх викликів – швидкі та повільні. Перші є спонтанною реакцією на гострі проблеми, другі – результатом виваженого, осмисленого й обережного розвитку богослов’я та церковної практики. Важливо, щоб кожен з цих двох типів змін не заступав неналежне йому місце.
Говорячи про сфери, в яких зміни можливі в різних ступенях, пастор запропонував схему піраміди: її вершиною є Constitutiva– незмінні положення віри (Слово і Таїнства, тільки Христос, тільки благодать, тільки віра, тільки Писання); нижчим рівнем є Vitalia– сфера, де можливі варіації (общинне та особисте духовне життя, богослужіння); ще нижчим є Adiaphora – засоби зробити богослужіння зрозумілим, церковні структури більш гнучкими, а способи проповіді – найбільш ефективними.
Цікавими були рефлексії пастора Тод’єраса про «спокуси» церковного життя, що виникають в сучасних реаліях посилення байдужості до релігії в цілому й до християнства зокрема. Перша спокуса – «пастка плачу», або нарікання на людей навколо, на їх байдужість, позиціонування себе «останніми вірними на землі» та «страдниками за віру». Така позиція призводить до закритості церковної спільноти та її занепаду, до ігнорування того факту, що «Ісус живий», і Його Дух діє. Друга спокуса – «пастка структури», тобто досягнення пожвавлення церковного життя через активне реформування інститутів та структур. Втім, «структура слідує за стратегією», «форма за функцією», організаційні зміни за Духом, а не навпаки. Третя спокуса – «пастка пояснення», коли ми намагаємося пояснити наявний стан речей замість того, аби шукати шляхів виходу з нього.
Важливою частиною конференції було спілкування з пасторами Церкви Вальденсів. Ця церковна спільнота, що нині належить до Реформатської Церкви, пройшла складний історичний шлях, що триває понад вісім століть, зазнавши тяжких переслідувань як з боку Римо-Католицької Церкви, так і різних політичних сил (варто згадати лише присвячений вальденсам сонет англійського поета Джона Мільтона «На недавню різанину в П’ємонті», 1655 року). Пастор Вільям Джордан (William Jourdan) представив глибоку богословську рефлексію щодо сучасних теологічних викликів Церкви Вальденсів: як спільноті, чиє богослов’я формувалося в протистоянні з католицизмом, формувати свою місію в світі, де цього протистояння більше немає? Як сформувати стратегію проповіді Євангелія в суспільстві, в якому релігійні дискусії більше не відіграють ключової ролі? Як знайти своє місце у нових реаліях церковного життя?
Тема війни в Україні й тих богословських викликів, які з нею пов’язані, була предметом особливої зацікавленості для учасників конференції. Доповіді пастора Дмитра Цоліна «Україна сьогодні: екзистенційні та теологічні виклики п’ятого року війни» було відведене окреме місце в програмі. Учасники заходу з щирою зацікавленістю слухали тези доповіді про нинішні переживання українського суспільства, про втрати, загальні моральні, екзистенційні проблеми та прагнення церков відповісти на них. Йшлося, зокрема, й про Німецьку Євангелічно-Лютеранську Церкву України.
Основні тези доповіді стосувалися теологічних відповідей на нагальні питання, породжені війною, про публічне богослов’я як присутність Євангелія в різних сферах суспільного дискурсу. Розкриваючи тему екзистенційної стійкості, пастор Цолін представив сучасний український дискурс теодицеї на прикладі книги Артура Дроня «Гемінвей нічого не знає», це є кілька важливих рефлексій на тему Бога і війни. Також було презентовано основні проблеми розвитку публічного богослов’я: застереження щодо презентації теології як однієї з наук про суспільство, акцент на теології зустрічі людини з Богом, необхідність формування у суспільства запиту на богослов’я.
Варто відзначити, що всі учасники конференції висловлювали активну підтримку нашій країні, ставили чимало питань. Зі свого боку, пастор Цолін подякував представникам протестантських церков за постійну дієву підтримку України.
Учасники конференції брали участь у круглих столах, дискусіях в групах та інших формах рефлексій на теми сучасних викликів теології.
Читайте доповідь Дмитра Цоліна за посиланням “Україна сьогодні: екзистенційні та богословські виклики у п’ятому році війни”
Дмитро Цолін – Пастор НЄЛЦУ