Вальдемар Вардашко – перший пастор євангелічно-лютеранської громади “Святого Вознесіння” в Харкові за часів незалежної України.
Вальдемар Вардашко народився 8 червня 1938 року в Хакрові, в сім’ї Марії та Мар’яна Вардашків.
У 1942 році, під час окупації Харкова німцями, помирає його батько: від голоду та побоїв, спричинених німецькими солдатами.
У 1944 році, мати Вадьдемара, рятуючись від голоду та окупації, виїжджає разом з п’ятирічним Вальдемаром з Харкова, маючи надію через Європу дістатися США, проте обставини змушують їх залишитися в Німеччині.
Перші післявоєнні роки в Німеччині були важкими, проте у Вальдемара про них лишилися виключно теплі спогади. Він згадує про чотирирічне навчання в українській школі, яку відкрили тут переселенці з України, про життя і навчання в місті Корнталь-Мюнхінген, куди пізніше переїжджає і його мати з молодшим сином, а також про своє знайомство з пастором Олексієм Данилюком, українцем з Канади, і про кардинальні зміни в житті після цієї зустрічі, про охрещення та рішення служити Богові.
У 1990 році Вальдемар Вардашко уперше приїжджає до України, яка на той час ще знаходилася у складі СРСР. Він відвідує Київ, Херсон, Харків та село Зміївка (Старошведське село).
Після другої поїздки до України, восени 1992 року, він приймає рішення створити лютеранську громаду в Харкові та допомагати в її роботі.
27 березня 1994 року він ординований для служіння в Німецькій Євангелічно-Лютеранській Церкві України.
Вальдемар Вардашко багато зробив для громади «Святого Вознесіння» в Харкові. Фактично громада була відновлена завдяки його зусиллям та його служінню. За його сприяння було викуплено будівлю та згодом почато будівництво церковного центру з каплицею. Він особисто креслив плани фасаду будинку, зали для богослужінь, вівтаря.
У 2012 році – нагороджений почесною медаллю НЄЛЦУ.
Помер Вальдемар Вардашко в місті Герлінген, після операції на серці, 12 липня 2012 року.