Мікаель Агрікола народився близько 1510 р Історики не прийшли до єдиної думки про те, яким була рідна мова Агріколи – фінська або шведська. Прізвище Агрікола, що латинською означає «землероб», була обрана їм ще в шкільні роки в пам’ять про свого селянське походження. Мікаель навчався в Виборзі, в Турку, у Віттенберзі, де слухав лекції Мартіна Лютера по Книзі Буття.
Незважаючи на королівську немилість, Агрікола став єпископом, оскільки був досвідчений, хоча і надто незалежний. Незважаючи на напружені стосунки з королем, Агрікола не встав в опозицію до світської влади: монарх відіграв важливу роль у проведенні церковних реформ. Фінським реформаторам доводилося звертатися за допомогою до світської влади (на той час фінські землі належали до шведського королівства), оскільки на місцях без сприяння королівських чиновників було неможливо помислити про те щоб прищепити народу основи Катехизису і нового євангельського світогляду.
Агрікола нерідко влаштовував візитації з метою виявити знання рядовими парафіянами Катехизису, і результати виявлялися плачевними. Багато хто не знали навіть молитви «Отче наш». Агріколі довелося особисто переконатися в тому, що проповідь виправдання однією вірою, однією милістю в конкретних соціальних умовах того часу мала природні межі. Серед народу була ще вкорінена магічна практика, і аж до перших десятиліть XVII в. релігійність фінських селян зберігала чимало відверто язичницьких елементів (в передмові до Псалтиря Агрікола перерахував 24 божества, яким поклонялися древні і сучасні йому селяни, особливо ті, які жили у внутрішніх районах країни). Очевидно, що перед фінськими реформаторами стояло суттєво інше завдання, ніж в інших частинах Європи: необхідно було довести до кінця християнізацію основної маси країни …
Реформаційні перетворення в Швеції вважалися м’якшими в порівнянні з тим, як справа йшла в Німеччині. У Фінляндії ж Агрікола зберіг ще більше елементів традиційності, ніж в Швеції. Тут також Реформація не вилилася в масовий народний рух; на тлі певної загальної релігійної байдужості – серед активних її діячів не було мирян. Вона почалася з ініціативи королівської влади і отримала підтримку значної частини вищого духовенства. У Фінляндії говорять про «Реформації магістрів», бо багато священнослужителів мали звання магістрів головних протестантських університетів.
Агрікола був консервативний і обережний в перетвореннях церковного життя, зважаючи на недостатню підготовленість основної маси фінського населення. При безумовній відданості ключовим богословським принципам Мартіна Лютера в сфері практичної церковної політики він намагався зберегти старе в тій мірі, в якій воно не суперечило суті Реформації. Агрікола тримав курс на духовне просвітництво пастви, його твори повчальні і досить прості у викладі. Зіграла свою роль і та обставина, що Агрікола увібрав в себе багато типових рис фінського національного характеру з його стриманою повільністю, небагатослівністю, завзяттю, консерватизмом, тверезістю і смаком до конкретних деталей.
«Батько фінської літератури» залишив у спадщину нащадкам близько 2400 друкованих сторінок. Словник його текстів налічує приблизно 8500 слів. Фінська літературна мова з’явився як така саме внаслідок здійснення принципів лютеранської Реформації. Зупинимося докладніше на деяких виданнях.
У 1543 р вийшла перша в історії друкована книга на фінською мовою – «Буквар» (ABC-Kirja). Сюди входили основи читання і рахунку (близько 95% фінських селян були неписьменними), а також основи Катехизису.
У 1544 р Агрікола видав «Книгу молитов». Вона налічувала понад вісімсот сторінок і стала найзначнішим пам’ятником подібного жанру в усій Скандинавії в XVI столітті. «Книга молитов» містила різні енциклопедичні відомості, великий календарний розділ, а також 156 біблійних текстів, 256 богослужбових і 290 молитов, призначених для домашнього використання. У «Книзі молитов» набралося близько сорока Псалмів: по суті це були перші фрагменти Старого Завіту, які зазвучали фінською. Наведемо слова з віршованого Передмови до «Книзі молитов»:
Неодмінно дійде фінська мова
до Того, Хто відає все душі.
Ймовірно, вже в роки навчання у Віттенберзі (1530-ті рр.) Агрікола приступив до перекладу Нового Завіту на фінську мову, хоча, можливо, і не сам; завершена була робота в Турку 1543 р. Унаслідок фінансових труднощів публікація затягнулася ще на п’ять років. Потреба в подібного роду перекладі витікала з самої природи Реформації, яка висунула принцип «тільки Писання». Агріколова Передмова до Нового Завіту – це перший богословський текст, написаний по-фінськи. Крім викладу власне богословських поглядів перекладача, ми знаходимо тут коротку історію християнства в Фінляндії – можливо, християнство поширилося серед «племені фінів» в XII ст. Переклад Старого Завіту Агрікола здійснював з помічниками, і керувався він, перш за все, богослужбовими і просвітницькими потребами. Всього їм було видано приблизно 37% біблійних текстів: Новий Завіт і п’ята частина Старого.
У 1549 р були надруковані Служебник і Требник, або Керівництво до вчинення Хрещення і інших християнських обрядів – посвята у священнослужителі, одруження, похорон, а також слова розради, що обертаються до вмираючих, хворим і скорботним. Як уже зазначалося, перед реформаторами в Фінляндії стояло завдання більш глибокої християнізації широких мас населення, тому необхідно було задати життя кожного «християнське вимір», що охоплювало всі віхи його земного існування від колиски до могили. Серед особливостей Служебника можна виділити наступні:
- Велике значення набула обов’язкова проповідь під час богослужіння.
- В якості літургійних читань вперше були переведені на фінську мову перші чотири глави Книги Буття і деякі інші уривки зі Старого Завіту.
- До святих стали звертатися виключно як до прикладів для наслідування і вчителів віри, а не для пошуку їх заступництва.
- Все ще було збережено приношення Святих Дарів (лат. Elevatio), в римо-католицтво символізувало їх транссубстанцію в Тіло і Кров Христові.
Обтяжений великою кількістю адміністративних, викладацьких та літературних турбот, Агрікола одружився досить пізно. У 1550 р у нього народився син Крістіан. (Коли Північна Естонія увійшла до складу Шведського королівства, Крістіан був призначений єпископом Талліннським.) Взимку 1557 р Мікаель Агрікола захворів і помер по дорозі назад з Москви, куди він їздив у складі делегації для ведення мирних переговорів. Похований у Виборзі.
За матеріалами книги Ігоря Макарова «Нариси історії Реформації в Фінляндії (1520-1620-ті рр.): Формування національної церковності. Портрети видатних діячів фінської Реформації »