Боже Всемогутній, Отче наш Милостивий!
Ти створив нас, і в Твоїх руках доля усього світу, нашої країни й кожного з нас. Твої дороги незбагненні й Твої задуми неосяжні.
Твоє провидіння часом веде нас шляхом страждань, сенс яких ми не можемо зрозуміти.
Але ми віримо у Твою доброту, бо у Христі Ісусі Ти з’явив нам Себе – Бога, що любить, що страждає зі Своїм творінням, що перемагає смерть.
Помилуй нас, Господи!
Минув рік безупинного болю. Дванадцять місяців щоденного переживання болю, втрат, смертей. Переживання ненависті, зради й моральної сліпоти з боку тих, кого ми вважали «братнім народом».
Час темряви й мороку, час випробування віри.
Час молитов, що були почуті Тобою, і час благань, що залишилися без відповіді.
Час коли ми бачили Тебе зовсім близько, і час, коли здавалося, що Ти покинув нас.
Помилуй нас, Господи, ми віримо в Тебе!
Ми не втратили віри, ми осягнули Твою Батьківську любов по-новому.
Ми бачили образ Твого Сина у людській самовідданості, у безкорисливості та самопожертві, у допомозі та підтримці наших друзів.
Ми чули тихий голос Твого Духа, Утішителя, що наповнював наші серця спокоєм і миром у час відчаю й горя.
Ти з нами, і сьогодні ми усвідомлюємо це глибше, ніж до війни.
Зглянься над нами, Отче!
Ми не знаємо, що чекає нас далі, але ми твердо віримо, що Ти йдеш поруч з кожним, хто любить Тебе.
Серед десятків тисяч смертей, серед руїн і болю зростає наша надія на настання Твого Царства. Ти з нами серед страждань, нехай же настане той день, коли Ти відкриєш свою славу у її повноті, у вічному мирі й радості.
Нехай прийде Царство Твоє!
Сьогодні ми молимося про це, як ніколи раніше.
Так, гряди, Господи Ісусе!
Амінь.