Пальмова неділя завжди здається мені чимось дивним. Після похмурого періоду приготування Страстного часу, цей день вибухає радісним святом. Діти махають пальмовими гілками, коли ми виголошуємо «Осанна!» (що не зовсім «алілуя», але близько, див. нижче). Але ми не осмілюємося відчувати себе надто щасливими, чи не так? Не за горами Великий четвер, Страсна п’ятниця та Страсна субота. Пальмова неділя трохи нагадує про Воскресіння, але ще надто рано. У всьому цьому досвіді є щось таке, що здається невчасним, трохи зарано чи надто пізно. Дійсно, відчуття невчасності пронизує тексти, дотичні до цієї неділі.
Для людей, які уважно вивчали Євангеліє від Марка не буде несподіванкою те, що читання (Марка 11:1-19) містить кілька: «відразу»: Коли Ісус наказав своїм учням піти і схопити певну молоду тварину (Марко не каже про дорослого віслюка, а лише згадує осля),- учні повинні були відразу знайти тварину та відразу повернути її власнику. Здавалося б, нічого незвичайного, ми поспішаємо! Але в цьому було щось специфічне — ніхто до цього ніхто ніколи на ньому не їздив!
Протягом багатьох років я проводив час з віслюками. Вони не такі вперті, як їх малювали в мультфільмах, які я дивився в дитинстві. Але це щось подібне. Це необ’їжджений молодий віслюк, на спині якого ніколи не сиділа людина, тим більше коли інші люди співають і йдуть у процесії навколо нього, підкладаючи під копита дивні предмети. Це осля розгублене, дезорієнтоване і, ймовірно, налякане. Звичайно, коли Ісус прибув до Єрусалиму й оглянув храм, було вже запізно. Ця поїздка майже напевно виглядала чудернацько. Уявіть Ісуса, який намагається проїхати верхи на маленькій тварині дві милі від Віфанії до Єрусалиму. Це виглядає не особливо пафосно, ба навіть трохи смішно, чи не так? Але саме в цьому суть.
Марко не вказує джерело пророцтва, але Матвій (21:5) та Іван (12:15) обидва посилаються на Книгу Захарії 9:9 (і, можливо, на Ісаю 62:11), щоб вказати на те, яким месією є Ісус. Під час війни царі їздять верхи на сильних мулах (2 Самуїла 13:29 і 18:9; 1 Царів 1:33) і мають коней для швидкого пересування та демонстрації багатства (2 Самуїла 8:4 і 15:1; 1 Царів 4:26). Захарія малює картину месіанської ери, коли ці тварини стануть непотрібними. Месія може прибути на ослі, тому що Бог знищить коня, колісницю та військовий лук і принесе мир народам. Ісус їздить верхи на смішному ослику, тому що він не збирається ані воювати з римлянами, ані тікати від них.
Ісус повільно просувався до Єрусалиму і прибув пізно, але якраз вчасно щоб Його прибуття було схоже на свято. Єврейські паломники з усього світу співали традиційні псалми для пасхального паломництва, включно з псалмом 118, який цитує Марк: «Осанна! Благословенний, той хто йде в ім’я Господнє…». Це останній з групи Псалмів (113-118), відомих як Галель («Хвала!», від якого ми походить вигук «Аллілуйя!»)
З інших джерел ми знаємо, що співу Галлеля супроводжувався помахуванням пальмовими гілками (BT Pesachim 95b). Додатковим елементом, який був особливим для Ісуса, було накидання плащів на молодого віслюка та на дорогу, що повторювало шанування новопроголошеного царя (2 Царів 9:13). Ісус затримався, щоб зробити все, що хотів зробити в храмі. Але хоча він повільно просувався, він прибув у розпал святкового паломницького святкування, яке, звичайно, на відміну від літургійної традиції Страсного часу, включало спів «Аллілуйя!»
Наступного ранку Ісус повернувся до Єрусалиму без жодної помпи. Він побачив смоковницю і зголоднів. Але він побачив, що плоду немає, і прокляв його, кажучи: «Нехай же повік ніхто не буде їсти твоїх плодів!» Пізніше його учні знайшли дерево всохлим від кореня. Марк зауважує, що це був не сезон для смокв. Чи Ісус був несправедливо «розлючений» за дерево, час якого ще не настав? Я так не думаю.
Важливо, що саме це було за дерево. За старою легендою, деревом пізнання добра і зла з саду була саме смоковниця (BT Berakhot 40a). Після того, як Єва і Адам скуштували заборонений плід, усе творіння, включаючи інші дерева в саду, віджахнулося перед першим гріхом. Адам і Єва були розгублені і шукали щось, щоб прикрити свою наготу, але кожне дерево відмовилося дати своє листя непокірним людям. Лише смоковниця дозволила людям торкнутися її, міркуючи: «Вони забрали мої плоди, вони можуть забрати й моє листя». Тому люди зодягнулися в фігове листя (Буття 3:7).
По дорозі до Єрусалиму Ісус, звичайно, був голодний, але Він не накидався на випадкове дерево. Натомість, коли наближався час зради, тортур і вбивства Ісуса, задля звільнення людей від гріха та смерті, Ісус прокляв дерево, яке принесло гріх і смерть у світ. «Нехай ніхто ніколи не їсть тебе» — це крик серця Того, Хто має постраждати через плід непослуху.
Зважаючи на «запізнення» до храму, святкування Галлель та те що було рано шукати плоди смоковниці, перша Пальмова неділя була демонстрацією Царства, яке «вже … але ще ні». Паломники вже вітали Ісуса як Царя миру, який роззброїть святе місто. Але він не прибув вчасно, щоб навчати в храмі, як це було б наступних днів. Коли ця неділя немов би вибиває нас зі Страсного Часу, ми не повинні дивуватися. Зрештою, Ісус, як це виглядало ззовні, також не підготувався як слід до Пальмової неділі.
Корі Драйвер, директор Центру інтегації віри і підприємництва в Університеті Маямі в Оксфорді, штат Огайо.