Весна цього року принесла не лише війну, а й безліч її наслідків. Співробітники недільних шкіл, підлітки та багато дітей з батьками були змушені покинути свої будинки та громади. Як результат – заплановані на літо дитячі денні табори у 4 громадах, мовний табір з американцями та підлітковий табір стали неможливими. У перші місяці війни здавалося, що все зупинилося. Тільки дорослі члени церков продовжували збиратися на служіння.
Але прийшла середина травня, а разом із нею народилася думка запитати підлітків 13-15 років про бажання разом організувати табір для дітей Дитячого центру у Новоградківці. На мій подив, уся група відгукнулася з великим натхненням на мою пропозицію. Вже за тиждень у нас були теми та ідеї, як їх розкрити: ігри, пісні та вироби. Підлітки миттєво розподілили ролі в таборі, і кожен зробив свої пропозиції. Вже за кілька зустрічей табір був готовий. Такої залученості та відповідальності я просто не очікував.
Так, з 7 по 9 червня при Євангелічно-Лютеранській громаді Новоградківки відбувся перший табір цього літа для 31 особи – дітей, підлітків та дорослих. Ми говорили про чудеса, які творив Ісус: утихомирення бурі, насичення 5 тисяч і ловлення риби з покликанням учнів. Чудові вироби, захоплюючі ігри, а також конкурси та пісні з рухами привели всіх у захват. Здається, що цей тягар перших місяців війни, діти з радістю скинули з себе, провівши у пізнанні, радості та любові три дні табору. Яскравим променем світла у темному царстві стали ці дні й для дорослих. З’явилася надія, що ми знову відновимо дитяче та підліткове служіння, і у церкві знов залунають дитячі голоси.
Ну а наразі, плануємо ще два триденні табори у липні та серпні. Ця думка – одностайна: табору бути!
Олександр Гросс, пастор громад Одеської області
