Гуманітарна допомога Всесвітньої Лютеранської Федерації в Україні завдяки постійній підтримці партнерів розширилася від постачання продовольства та медикаментів біженцям у сусідніх країнах до відновлення квартир постраждалих сімей, шкіл та створення пунктів обігріву. В інтерв’ю з координатор служіння ВЛФ в Україні Йозеф Пфаттнер підводить підсумки та розповідає про перспективи після двох років повномасштабної війни в Україні.
Озираючись назад на початок повномасштабної війни, як змінилася ситуація за останні два роки?
Як і більшість, ми були зненацька захоплені вторгненням Росії 24 лютого 2022 року. Спочатку все було непередбачувано. Ми не знали, чи буде Україна захоплена протягом кількох днів і скільки людей стануть біженцями. У перші кілька тижнів ми відчули приголомшливу солідарність: в акції взяли участь не лише безліч неурядових організацій, а й церкви, приватні особи та родини.
Спочатку багато людей сподівалися, що війна незабаром закінчиться. Але вона триває вже два роки. Хоча готовність допомогти, як і раніше, є показовою, в деяких місцях терпимість до біженців знижується. Для вихідців з України, які вже два роки мешкають за кордоном, це також означає, що їм доведеться ухвалювати рішення про своє майбутнє.
В якому сенсі?
Кожна сім’я перебуває у різній ситуації. Ми бачимо, як люди планують своє майбутнє та майбутнє своїх дітей за кордоном, і ми бачимо, що є ще й ті, хто сподівається повернутись найближчими місяцями. Багато хто тепер розуміє, що їм потрібно думати про довгострокову перспективу. Війна розлучила безліч сімей, чоловіків та батьків не випускають за межі України. Де-факто багато жінок вже два роки є самотьніми матерями, яки самотужки несуть відповідальність за свої сім’ї.
Що робить ВЛФ в Україні?
Наша робота в Україні, як і раніше, здебільшого є реагуванням на надзвичайну ситуацію. Після першого етапу у Чернігові наші дії тепер зосереджені на Харкові, другому за величиною місті України та Харківській області. Місто знаходиться всього за 40 кілометрів від кордону з Росією, і його населення зазнає бомбардувань кілька разів на день. Атаки націлені на інфраструктуру, особливо взимку, і люди часто залишаються без опалення та електрики протягом тривалого часу.
Важливе значення має співпраця з Німецькою Євангелічно-Лютеранською Церквою України, церквою-членом ВЛФ. Ми тісно співпрацюємо з єпископом Павлом Шварцем, який надає велику допомогу, коли йдеться про місцеві контакти та аналіз того, де допомога потрібна найбільше. Ми також співпрацюємо з двома місцевими організаціями, які підтримують “Пункти незламності”, де люди можуть зігрітися, отримати їжу та зарядити електронні пристрої.
Як змінилася ваша робота?
Спочатку наша робота з біженцями у сусідніх з Україною країнах була насамперед екстреним реагуванням. Людям потрібен був дах над головою, їжа, предмети першої необхідності та медична допомога. Через шість місяців ми почали пропонувати спеціалізовану допомогу, і тепер наші послуги зосереджені на інтеграції. Сюди входить психосоціальна підтримка, мовні курси та можливості навчання, які переважно надаються через церкви-члени ВЛФ у Польщі, Словаччині, Румунії та Угорщині, а також через державну програму у Польщі.
Ще одна відмінність полягає в тому, що спочатку ми працювали з біженцями за межами України лише через наші церкви-члени та програму ВЛФ. Але з літа 2023 року ми активно працюємо і в самій Україні.
Після двох років війни частина суспільства в Європі звикає до війни. Однак це не повинно затьмарювати той факт, що мільйони сімей серйозно постраждали від наслідків вторгнення. Невідкладні потреби включають їжу, житло, медичну допомогу та зцілення травм, спричинених війною.
Чи є в Україні також довгострокові проекти?
Наш найбільший проект в Україні спільно з агенцією ООН у справах біженців – це відновлення квартир у Харкові. Понад 10 тисяч квартир сильно постраждали від ракетних ударів у перші тижні війни або повністю згоріли. Їх жителі проживають у родичів чи гуртожитку. Багато хто вклав у ці квартири всі свої заощадження: це були люди похилого віку, одинокі матері або люди з обмеженими можливостями, у яких не було ані грошей, ані можливості знову зробити свої квартири придатними для життя. До кінця 2023 року було відремонтовано понад 525 квартир, що дозволило багатьом сім’ям повернутися до нормальних житлових умов.
Тому наша робота виходить за межі простого ремонту; ми маємо цілісний підхід до потреб відповідних сімей, яким ми надаємо комплексну психосоціальну допомогу. Кожному потрібне різне: комусь потрібна медична допомога, хтось не має доходу чи травмований постійними повітряними нальотами.
Які ваші плани на 2024 рік та з якими проблемами ви зіштовхнулися?
У міру того, як війна триває, стає важче отримати фінансування для нашої роботи в Україні. Ситуація з безпекою також стала складнішою за останні місяці.
2024 року ми зосередимося на ініціативах відновлення економіки. До війни у Харкові було багато дрібних магазинів та підприємств, які з того часу були зруйновані. Ми хочемо обговорити з місцевою владою, як ми можемо допомогти деяким компаніям, щоб вони знову могли працювати продуктивно та наймати людей. Люди повинні мати можливість забезпечувати себе.
Що мене вражає, то це величезна довіра, яку народ України надав нам із самого початку. Я відчуваю велику відповідальність, щоб не зрадити їхню довіру.
Україна отримала велику підтримку, натомість інші регіони, охоплені конфліктом, як здається, були майже забуті. Що ви скажете людям, які кажуть, що допомога Україні має бути припинена?
ВЛФ працює у 24 країнах, і, звичайно, ми теж бачимо різницю між коштами, які ми отримуємо для України, та, наприклад, ресурсами, доступними для роботи з суданськими біженцями у Чаді.
Підтримка Україні виправдана. Люди там теж страждають. Звичайно, можна сказати, наприклад, що гроші, витрачені на сім’ю в Україні, можуть підтримати село у Чаді. Ми не повинні робити таке порівняння, оскільки кожна країна та ситуація є різними.
Ми повинні говорити не «Давайте відправимо ці гроші до Чаду», а «Давайте допомагати Чаду з такою ж наполеглевістю, як і Україні». Ресурси для цього є, як це показала надзвичайна допомога Україні.
ВЛФ/К. Кестнер-Мейєр
Джерело. Фото: LWF, Харківська міска Рада