У сучасному християнському світі все менше залишається супротивників екуменічним процесам – діяльності, спрямованої на взаємне визнання, розуміння та зближення християн різних конфесій. Одним з важливих екуменічних напрямків є спільні молитви. Один із засновників екуменічного діалогу, Поль Кутюр’є писав: «Що означає шукати Царство Боже, якщо не, насамперед, молитися? Тому ми молимося, а усе решта буде додано з надлишком.  Все інше – це любов, яка зближує серця, і є тим єдиним засобом для з’єднання людських розумів для спілкування в єдності віри та спільного розуміння Христа (невичерпного для нашого розуміння), назавжди єдиного».

Наша стаття присвячена щорічній події, що проходить по всьому світу – Тижню молитов про єдність християн.

Історія цієї події сягає 19 століття та бере свій початок в англіканських колах, насамперед у так званому Оксфордському русі. Але важливу роль відіграв і той факт, що Євангелічний альянс, заснований у 1846 році, присвятив день молитві за єдину церкву Ісуса Христа у рамках свого Всесвітнього молитовного тижня.

Фактичний початок сьогоднішнього молитовного тижня перегукується з двома незалежними ініціативами: Приміром, англіканин Пол Уотсон, який за рік до того, як він приєднав свою громаду в 1909 році до Римо-католицької церкви, ввів октаву молитов, змістом якої було повернення різних християнських церков до Риму. 1916 року папа Бенедикт XV підтримав цю ініціативу і оголосив це обов’язковим для всієї Римо-католицької церкви. Потім октава молитов отримала інше спрямування. У 1930-х і 1940-х роках французький абат Поль Кутюр’є в Ліоні визнав, що молитва про єдність має сенс лише тоді, коли вона відбувається разом із некатоликами. При цьому їх не можна було би просити молитися про повернення до Риму. Тому Тиждень молитов був присвячений молитві про єдність у такому розумінні: «коли цього побажає Христос і якими засобами Він має намір це здійснити». У 1959 році ця зміна була зроблена Папою Іоанном XXIII і офіційно затверджена.

Поль Кутюр’є

Друге джерело Тижня молитви — ініціатива Підготовчого комітету Першої Всесвітньої конференції товариства «Віра та Порядок» (один із рухів, що передували утворенню найбільшої міжнародної екуменічної організації – Всесвітньої Ради Церков). На цій конференції, у 1920 році запропоновано провести особливий Тиждень молитви про єдність християн на П’ятдесятницю. З цією метою, щороку церквам надавався невеличкий буклет із матеріалами. У 1941 році Комісія з «Віри та Порядку» перенесла цю дату на січень, щоб дозволити християнам усіх конфесій молитися за єдність із католиками. Починаючи з 1958 року, розробка богослужбового матеріалу координувалася між «Вірою та Порядком» та католицькою стороною, а починаючи з 1960 року, він докладно обговорювався обома сторонами разом. Після 2-го Ватиканського собору було офіційно дозволено наступнику Поля Кутюр’є в Ліоні, отцю П’єру Мішалону, працювати разом із Секретаріатом «Віри та Порядку» Всесвітньої Ради Церков у підготовці Тижня молитви. У 1966 році спільні консультації між ВРЦ та Папською Радою щодо сприяння християнській єдності вирішили, що в майбутньому матеріал готуватиметься спільною робочою групою, а потім надсилатиметься церквам для адаптації до місцевих відповідних контекстів та проведення молитов на місцях. З 1973 року в екуменічної групи в конкретній країні запитується початковий проект, який потім редагується спільною робочою групою так, щоб його можна було використовувати у всьому світі. Цей матеріал складається з теми, плану екуменічної служби, біблійних текстів, коротких роздумів та молитви для кожного з восьми днів. ВРЦ розсилає матеріали церквам-членам, Ватикан представляє на конференції єпископів.

В Екуменічній Хартії, підписаній у 2001 році у Страсбурзі понад 300 церквами практично всіх християнських конфесій, зазначено таке: «Екуменізм процвітає, коли ми разом слухаємо слово Боже і дозволяємо Святому Духу діяти в нас і через нас. Завдяки отриманій таким чином благодаті сьогодні багато чого робиться для поглиблення духовного спілкування між церквами через молитву і богослужіння та моління про видиму єдність Церкви Христової».

Неділя молитов відбувається щорічно з 18 по 25 січня у Північній півкулі, і між Вознесінням та П’ятдесятницею – у Південному. Щороку вибирається окрема біблійна тема. 2022 року вона звучить так: «Ми бачили зірку Його на сході, і прийшли вклонитися Йому» (Мт. 2,2). Матеріали до екуменічного молитовного цьогорічного тижня підготували християни Близького Сходу.

23 січня в Україні, у храмі Святого Василя Великого (УГКЦ) разом про єдність християн молилися глави, єпископи та духовенство католицьких, православних та протестантських Церков. Під час екуменічного молитовного тижня спільні молитви відбуваються так само й у регіонах. Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України також бере участь у Тижні молитов – 2022, лідери наших громад моляться спільно з представниками інших конфесій, організовуючи молитовні зустрічі у себе або приймаючи запрошення від інших братів-християн.

Впродовж 20-23 січня у Харкові тривав Тиждень молитов за єдність між християнами. Екуменічні молитви відбулися у Кафедральному соборі Успіння Богородиці РКЦ, у храмах Євангелічно-лютеранської громади Вознесіння Господнього та Вірменської Апостольської Церкви. Завершився молитовний Тиждень спільною молитвою у Свято-Миколаївському соборі УГКЦ. Окрім представників зазначених конфесій, в молитвах взяв участь пастор баптистської церкви «Жива Надія» Олександр В’ялов.

22 січня домі громади Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви керівники та лідери церков різних християнських конфесій помолилися за єдність християн перед щорічними підсумковими зборами Духовної Ради християнських церков Бердянська.

24 січня в Рівненському Костелі Петра і Павла пройшла було проведено міжцерковну екуменічну молитву за участі представників Римо-Католицької Церкви, Української Греко-Католицької Церкви, Православної Церкви України та реформатськіх церков міста, які перебувають у спільноті с НЄЛЦУ. Їх представляв пастор Олександр Орлов-Кощавка (старший),  а також члени церков “Христа Спасителя” та “Божий завіт”. Музиканти зазначених церков також взяли участь проведенні даного заходу.

Юрій Риков, предикант Громади м. Бердянська

Джерела: