28 серпня 2026 року в Німецькій євангелічно-лютеранській церкві Святої Катерини в Києві відбулося вшанування 85-х роковин депортації німців України. Представники німецької спільноти, Церкви, державних установ, дипломатичного корпусу та національних спільнот України зібралися разом, щоб згадати одну з трагічних сторінок історії українських німців та вшанувати пам’ять жертв радянських репресій.
У 1941 році німці, які поколіннями жили на території України, стали жертвами масових репресій і примусового виселення. Тисячі родин були позбавлені своїх домівок, майна та звичного життя і депортовані до віддалених районів Радянського Союзу. Депортація, примусова праця, розділення родин та багаторічні обмеження залишили глибокий слід у долях кількох поколінь українських німців.
Саме тому 28 серпня є не лише днем скорботи, але й днем збереження історичної пам’яті — пам’яті, яка має бути передана наступним поколінням.
Вшанування у церкві Святої Катерини розпочалося зі вступного слова голови громади Святої Катерини та товариства німців Києва «Відергебурт» Лідії Цельсдорф. Вона привітала присутніх та наголосила на важливості збереження пам’яті про долі людей і родин, які пережили депортацію, репресії та вимушене життя далеко від своєї Батьківщини.
Центральною частиною заходу стало богослужіння Слова, яке провів Єпископ Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України Павло Шварц.
У проповіді Єпископ звернув увагу на те, що, на жаль, між подіями 85-річної давнини та нашим сьогоденням є багато спільного. Сьогодні ворог знову прагне позбавити людей їхніх домівок, життя та свободи.
Водночас Єпископ наголосив, що ми маємо пам’ятати загиблих і з любов’ю зберігати пам’ять про них. Ми можемо плакати, адже віра не заперечує присутності зла і спонукає нас називати зло по імені. Але ми також можемо надіятися, бо останнє слово належить не смерті, а Христу, Який її переміг.
Молитва:
Отче наш, Боже наших батьків і матерів, що вів їх дорогами життя й утішав їх в час смерті!
У цей час ми згадуємо скорботні дороги минулих поколінь, їхні болі, страждання й надії. Ти був поряд з ними, коли вони були вигнанцями й страдниками.
Ти чув їхні голоси, відповідав на їхні молитви, полегшував їхні болі й дарував вічну надію у Христі.
Твій Дух Святий втішав їх там, де не було жодної втіхи, дарував радість серед непроглядної темряви.
Господи милостивий, Ти був для них світлом і силою, і нині Ти – наше світло й життя. Сьогодні наші шляхи подібні до їхніх, бо ми живемо в часи війни, коли смерть відчувається так близько. Ти, Боже, опора й підтримка нині для нас, як і в давні часи для наших предків.
Від віку й до віку Ти – Бог. Благослови нас, Отче, світлом Твого обличчя і даруй нам мир.
Амінь
Після богослужіння до присутніх звернулися почесні гості заходу.
Зі словами пам’яті та солідарності виступив Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Борис Руге. Участь представника Німеччини у вшануванні мала особливе значення для німецької спільноти України, яка сьогодні є живим мостом між Україною та Німеччиною.
До учасників також звернувся заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Вернер, наголосивши на значенні історичної пам’яті, захисту прав національних спільнот та збереження їхньої культурної ідентичності.
Слова пам’яті прозвучали від голови Ради німців України Володимира Лейслі. Голова Ради національних спільнот України Ашот Аванесян у своєму зверненні засвідчив солідарність різних національних громад із німцями України. Присутніх також привітала Рене Сафарова, представниця азербайджанської діаспори Києва.
Особливу атмосферу пам’яті створив концерт-реквієм хору громади Святої Катерини під керівництвом Лариси Сорокопуд. Музика стала продовженням молитви — мовою, здатною передати те, що іноді важко висловити словами: скорботу за загиблими, співчуття до постраждалих і надію на примирення та мир.
Під час заходу в приміщенні церкви також діяла тематична виставка, присвячена репресіям та депортації німців України. Документальні матеріали нагадували, що за великими цифрами історичної статистики завжди стоять конкретні люди — їхні родини, домівки, праця, віра, втрати та надії.
Завершилося вшанування біля скульптури «Скорботний Ангел». Учасники поклали до пам’ятника квіти та запалили свічки на знак пам’яті про жертв депортації та репресій.