«Прийняття своїх людських обмежень»: глава НЄЛЦУ єпископ Павло Шварц каже, що проповідь Євангелія дає нам надію.
Поки російському нападу на Україну не видно кінця, Голова Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України єпископ Павло Шварц говорить про страхи та почуття безпорадності, з якими стикаються пастори та люди, а також про свої власні сподівання на справедливий світ у регіоні, повідомляє ВЛФ.
Його слова прозвучали, коли Рада Всесвітньої лютеранської федерації (ВЛФ) прийняла прохання про індивідуальне членство його Церкви, що зробило її 149-м членом глобальної спільноти Церков.
Як пастор харківської громади (Харків зокрема, і весь північний схід були головною метою росіян під час лютневого вторгнення) Павло Шварц залишився зі своїми парафіянами, поїхавши лише для того, щоб вивезти дружину та дітей у безпечне місце за містом. Більшість громад продовжують проводити богослужіння, а їхні пастори пропонують будь-яку турботу та підтримку всім, хто її потребує.
Надання практичної та психологічної підтримки самим пасторам є пріоритетом для єпископа Шварца, оскільки дуже багато українців нині втратили роботу та не мають доходу. На початку війни він організував онлайн-зустріч для служителів, щоб поділитися своїми проблемами, зокрема почуттям безпорадності, провини та страху, з якими вони стикаються.
«Досвід війни, — каже він, — це також досвід ухвалення своїх людських обмежень, визнання того, що є речі, які може зробити лише Бог».
Понад вісім років війни
Оскільки обстріл міст на півдні та сході його країни триває, єпископ каже, що важко сказати, скільки парафіян втратили домівки чи інше майно. За його словами, за винятком Харкова та Одеси, більшість людей не покинули своїх будинків, а деякі з тих, хто втік у безпечне місце після посилення російських атак у лютому, відтоді повернулися до своїх рідних міст.
Проте, єпископ Шварц наполягає на тому, що нинішній конфлікт — це просто посилення війни, яку Росія веде проти України понад вісім років, починаючи від анексії Кримського півострова.
“Оскільки ця анексія пройшла практично без військового протистояння, наступним кроком стала окупація Донбасу, яка була дуже кривавим епізодом нашої війни 2014-2015 років”, – говорить він.
«Кількість цивільних та військових жертв за цей час становить понад 10 000 осіб, — додає він, — тому ми можемо сказати, що ця війна продовжується постійно. Україна — найбільша за територією європейська країна, але, попри це, російські ракети вразили всю нашу територію, і така небезпека зберігається й досі».
Справедливий мир та свобода віросповідання.
Говорячи про необхідність справедливого світу у своїй країні, Шварц зазначає, що «мир без свободи не має сенсу з нашого українського погляду. Ми не хочемо поступатися Російській Федерації тільки для того, щоб вони перестали скидати на нас бомби, запускати ракети або ганяти танки нашою територією» .
«Ми хочемо залишатися вільними, у тому числі вільними у своїй вірі, – продовжує він, – тому що для нас, лютеран, це також має вирішальне значення. Адже ситуація на Донбасі вже показала, що ми будемо переслідуваною меншістю у разі окупації РФ».
Пастор наполягає на тому, що справедливий світ – це світ, у якому «речі називаються своїми іменами: тобто жертва називається жертвою, агресор називається агресором, гріх називається гріхом». Без цього неможливо говорити про наступні кроки «можливого примирення чи хоча б прощення». На сайті Церкви є розповіді очевидців про те, як парафіяни пережили воєнний час, люди діляться свідченнями про те, що з ними сталося і як вони знайшли сили вижити.
«Проповідь Євангелія несе надію на те, що, незважаючи на обставини, незважаючи на те, що відбувається поруч з нами, Бог завжди з нами. Він Той, Хто нам допомагає, Хто нас слухає», – каже єпископ Шварц. Послання Великодня – це «неймовірна сила надії, яку ми отримуємо у Воскресінні. І мені здається, що ця Великодня Звістка стала особливою і близькою для багатьох віруючих за цей час».
Єпископ каже, що бути частиною ВЛФ «життєво важливо для нашої маленької лютеранської церкви», нагадуючи людям, що «ми належимо до ширшої лютеранської спільнотм, в якій ми маємо єдність у спілкуванні та поклонінні, та спільне бачення того, як допомагати людям». Він із вдячністю відзначає велику увагу та підтримку з боку інших лютеранських церков, які пропонували молитви, а також фінансову та матеріальну допомогу.
«З Божою допомогою ми також намагаємося використати всю підтримку, яку отримуємо, максимально ефективно та розумно, — резюмує він. — Знову і знову дякую вам за ці молитви і за те сприяння, яке лютеранські церкви в Європі та за її межами надають біженцям з України».