Дорогі брати і сестри у Христі! Я щиро хочу привітати вас з України, з міста Харкова. Також щиро дякуємо за можливість розповісти про ситуацію в нашій країні.
Для того щоб розповісти про ти руйнування, смерть, насилля, як жити під обстрілами та окупацією, нам напевно потрібно було б багато часу, але Вам про це відомо. Частина наших парафіян вже евакуювалася в основному до Німеччини чи Польщі. Частина – на Західній Україні, але більшість залишилася там, де вони проживали до початку війни. Потрібно також зрозуміти, що навіть якщо ідуть бойові дії, то не всі люди зможуть виїхати.
Ми намагаємося в цей час допомагати не лиши нашим парафіянам, але й іншим людям. Ми розуміємо обмеженість наших ресурсів, особливо людських ресурсів на місцях і працюємо безпосередньо з людьми, яких ми знаємо, без посередників. Також, працюючи з іншими церквами ми постійно наголошуємо, що ми не можемо замінити державу чи місто в їх праці, яку вони достатньо добре виконують.
Тому ми не практикуємо масового роздавання допомоги для великої кількості людей. В деяких місцях це навіть небезпечно, бо створює смертельну небезпеку під час обстрілів. В деяких місцях ми вже бачимо як допомога шкодить, тому що частина людей не потребує так багато, як отримує.
Допомога, яку потребуватиме як наша Церква, так і насамперед український народ, це довготривала допомога. І ми бачимо, що люди її потребуватимуть навіть не зараз, а трохи згодом. Особливо, коли почнуть повертатися ті, в кого знищені будинки і квартири.
Тому якщо ми можемо надати пораду, то з перспективи якісь фінансування дияконічних проектів, радимо краще надавати адресну допомогу, мікропроекти, аніж вкладати в щось глобальне. Тому що, на жаль, серед багатьох людей, які щиро допомагають як поза Україною, так і в Україні, є також і ті, хто намагається заробити щось для себе, або зробити собі піар.
Так само з нашої української перспективи, особливо в світлі останніх політичних подій ми не бачимо потреби, щоб лютеранські церкви передавали допомогу в Червоний Хрест. Це також пов’язано з тим, що Міжнародний комітет Червоного Хреста зустрічається з російською стороною, не зважаючи на все, і намагається ігнорувати потреби українців.
Ми вдячні нашім лютеранським братам і сестрам, і вам зокрема, за всі політичні заяви на підтримку України і нашої Церкви. Хочу подякувати Міхаелю Мартіну за гарні і виважені слова на рахунок цієї історичної перспективи. Дякую також Спільноті Протестантських Церков Європи, яка написала таку гарну і ясну заяву.
Але, на жаль, ще багато лютеранських Церков в Європі і в світі ще не мають таких ясних заяв і не говорять про те, що Росія напала на Україну. Тому дуже важливо і далі про це говорити. Так само важливо зрозуміти, принаймні з нашої української перспективи, що винуватий в цьому нападі не лише один Путін. Бо є конкретні росіяни, які бажають нам смерті. Є конкретні російські пілоти, які зкидують бомби на Харків, в якому ми знаходимося. Є конкретні російські солдати, які ґвалтують українських жінок. І є конкретні люди, які грабують і вивозять речі з України. І це не один Путін
На жаль, лютерани на Сході в більшості мовчать, і не лише в Росії. Деякі підтримують нас тихо. Натомість є такі, хто досить агресивно говорять про те, що це «Священна війна» проти нас і що ми маємо пережити цю «денацифікацію» російськими військами. І також є люди, які на початку війни нам бажали швидше здатися, або в процесі війни говорили, що не все так однозначно, і ми не маємо довіряти тим, що бачимо на свої очі. І також вони просили нас не писати «незручні» слова в Інтернеті про війну в Україні. Про війну, яку розпочала Росія, але в якій повноцінну участь бере й Білорусь. І це я говорю про людей, які є частиною лютеранської спільноти.
Російська пропаганда має велику силу не лише в Росії, алей на теренах колишніх радянських республік. Вона також має вплив в Німеччині і інших європейських державах. Прикладом того є, те що вже під час війни ми мали декілька повідомлень, що деякі західні церкви та міжнародні міжцерковні організації намагалися організувати молитву за Україну без українських представників.
Напевно нам також важливо почути від німецьких церков і ЄЛЦ Баварії: чи вони підтримуватимуть тих лютеран, які підтримують війну в Україні? Чи буде продовжуватись співпраця з Російською православною Церквою, яка займає однозначну мілітаристську позицію? Для нас важливо, щоб європейські лютерани називали речі своїми іменами і не приховували правду за дипломатичними формулюваннями. На жаль Всесвітня Рада Церков не сказала нічого конкретного.
Я хотів би ще раз подякувати за вашу підтримку. За ваші молитви і за вашу гостинність по відношенню до всіх біженців з України. Розраховуємо на вашу мудрість щодо співпраці з організаціями в Україні. І сподіваємося на ваш голос підтримки в Німеччині.
Павло Шварц, єпископ НЄЛЦУ