4-7 жовтня за підтримки Євангелічної церкви Німеччини та Фонду Конрада Аденауера на базі Українського Католицького Університету проходив 16-й Екуменічний Соціальний Тиждень. Це масштабний форум, який кожного року збирає представників українських церков і експертів для обміну думками та дискусій на найактуальніши теми. У програмі форуму передбачені круглі столи, міжнародні панельні дискусії, семінари, вистави і багато інших подій.
Цього року ЕСТ проходив під назвою «Від війни – до сталого миру: через справедливість та солідарність» у змішаному форматі: онлайн та наживо. Він був поділений на п’ять блоків: релігійно-екуменічний та етичний, історико-політичний, екологія, міграція, культурно-освітній і інформаційний. Учасники намагалися прояснити природу сталого миру в контексті російсько-української війни, а також роль держави, суспільства, окремих громадян, а також церков в його розбудові.
Єпископ НЄЛЦУ Павло Шварц виступив на двох подіях в рамка ЕСТ: на круглому столі «Молитва воюючого народу» та панельній дискусії «На шляху до миру: роль церков та релігійних організацій».
Під час круглого столу єпископ висловив таку думку: «Коли ми говоримо про молитву, на мою суб‘єктивну думку, варто говорити також і про віру. Бо, насправді, може бути і молитва без віри. Але віра надає цій молитві сенс. Або дає можливості зрозуміти, чим вона є. Віра дає можливості зрозуміти, що молитва — це розмова з Богом. Якщо її немає, є великий ризик, що молитва — це просто маніпулятивна форма або оберіг».
На Панельній дискусії, обговорюючи роль церков в розбудові справедливого миру, він відзначив: «Ідея справедливого миру однозначно співзвучна з біблійними мотивами, які говорять про Божу справедливість та бажання частини спільноти, які стали жертвами насилля, зла та переслідування, стати тими, хто будуть захищені через Боже втручання.
Саме це порівняння має нагадувати нам християнам, що ідея справедливого миру це скоріше дорога, ніж ціль. Ми ніколи не будемо в стані розбудувати власними силами справедливий мир. Це переконання насправді є шкідливим, як для суспільства так і для Церкви. Адже слідуючи за цією думкою людина фактично бере на себе роль Бога – Того Єдиного хто в стані установити на світі справедливий мир, і який це зробить у відповідний час».