Дорогі брати та сестри у Христі!

Багато хто з нас це Різдво святкує з амбівалентними почуттями. З однієї сторони ми відчуваємо радість від приближення цього особливого свята і можливості зустрітися з найближчими. З іншої сторони ми відчуваємо тривогу через ті події, що відбуваються в світі, біля наших кордонів чи в середині в країні.

Ми радіємо, тому що за рік було багато, що відновлено. Церква та її громади повернула контроль над своїм майном і страх перед тим, що громада залишиться без місця для молитви вже зник. Повернута була не тільки Одеська церква і будівлі. В свої будинки повернулися громади Петродолини, Білої Церкви, Полтави в Кривого Рогу. Були відновлені відносини з громадами Житомира і Олександрії. Але на жаль, з частиною громад цей шлях ще необхідно буде пройти. 

Дякуючи солідарній пожертві громад Церква може підтримувати громаду Запоріжжя, яка втратила свій молитовний будинок, а також ремонти в Кривому розі і Білій Церкві, оренду приміщення в Шостці.

Спільними зусиллями ми стали на шлях відновлення та розбудови міжцерковних взаємовідносин і вже в наступному році надіємося набути статус національного представника у Всесвітній Лютеранській Федерації, а згодом і в Спільноті Протестантських Церков Європи.

Збираючи пожертви під час Страсного часу ми разом підтримали служіння безхатченкам в “Домі Милосердя”. Індивідуальними пожертвами ми підтримали соціальну кухню в Новоградківці. Нам навіть вдалося зібрати невелику сумму для того, щоб підтримати постраждалих від повені в Німеччині.

Незважаючи на пандемію, нам вдалося провести багато освітніх заходів: для пасторів, голів рад громад, вчителів недільної школи, канторів, різноманітні онлайн-лекції та розпочати серію реколекцій і візитацій для громад.

Все це нам вдалося зробити лише завдяки Божій підтримці, Його благословенню та нашій духовній єдності.

В цей час, коли різні новини про можливу війну з Росією, про продовження пандемії і зростання цін на енергоресурси викликають стурбованість та страх нам варто звернутися за втіхою до Божого Слова.

Історія Різдва сповнена не лише радісним очікуванням. Вона відбувається в той час, коли Божий народ поневолено. В цій історії, Йосип з вагітною Марією змушений вирушити на перепис населення, який організувала окупаційна адміністрація, не маючи достатньої кількості фінансів і можливостей. Цей шлях переповнений труднощами. Навіть народження Месії-Христа відбувається в звичайному хліву для худоби. А після цього ця сім’я змушена стати біженцями та рятуватися від тирана на чужині.

Страх, тривога і невпевненість в завтрашньому дня є частиною різдвяної історії, але не її головною темою. Серед всіх цих труднощів, які частково близькі і нам сьогодні є ще щось. В різдвяній історії є місце для Ангела. Посланця, якого Бог посилає до Марії, Йосипа, пастухів і магів-мудреців. Цей Ангел говорить ім’я Месії – Емануїл – “з нами Бог”.

Різдво нагадує нам сьогодні, що посеред всіх тривог Бог буде поряд з нами. Бог, Який заради нас воплотився, взяв на Себе наші гріхи, помер і воскрес, супроводжуватиме нас протягом всього життя. Він Той, Хто завжди готовий нас підтримати і втішити.

Дитя нам народилося  – нам дано Сина. Влада на Його плечах, і дадуть Йому ім’я: Дивовижний Порадник, сильний Бог, Отець вічності, Владика миру. (Ісайя 9:5)

Нехай Господь благословить всіх нас Своїм миром та надією!

Єпископ Павло Шварц