Продовжуємо публікувати переклад документу “Церква і Ізраїль” Спільноти Протестантських Церков Європи, розробленого в 2001 році провідними теологами задля прояснення боголовського досвіду різних Церков та використання в діалозі з представниками юдаїзму.
Християнське розуміння Бога
2.3.1. Церква сповідує єдиного Бога Ізраїля. Віна робить це беручі за основу смерть та воскресіння Ісуса Христа та вилив Святого Духа. Тому вона розуміє цього Бога інакше, ніж Ізраїль, і також говорить про цього Бога інакше, ніж Ізраїль. Церква сповідує триєдиного Бога. Саме таким чином вона хоче залишатися вірним визнанню єдиного Бога Ізраїля. Вчення про Бога в його християнській формі як доктрину триєдиного Бога (Трійцю) не можна адекватно зрозуміти без її походження в об’явленні Христа, а отже, без посилання на історію та сучасну реальність Ізраїлю.
2.3.2. Тринітарний догмат стверджує, що Бог з Ісусом Христом у єдності зі Святим Духом завжди був триєдиним Богом навіть «до створення світу». Основа для цієї концепції Бога вже була закладена в писаннях Нового Завіту. Писання Нового Завіту можуть не містити повністю розробленої доктрини Трійці як визначення, але вони говорять про передіснування Христа, а саме про те, що Христос був з Богом раніше всякого віку (Івана 1:1-14; Фил. 2:6; пор. Івана 8:58). Це встановлює зв’язок із певними єврейськими твердженнями, які вже можна знайти в Старому Завіті, особливо про передіснування мудрості (пор. Притчі 8:22-36). Згідно з християнською вірою, Бог діє сьогодні в Церкві та у світі через Святого Духа, Який свідчить про постійну присутність воскреслого і піднесеного Христа в Церкві та світі та забезпечує Його постійну присутність. Доктрина Трійці є теологічно прийнятною спробою говорити про таємницю Божого одкровення. Доктрина Трійці неправильно розуміється, якщо її тлумачити як людську спробу визначити Бога таким чином. Навпаки, вона має на меті допомогти в поєднанні того, що написано про Єдиного Бога (пор. Втор. 6:4) із новозавітним свідченням про воскресіння та вознесіння Ісуса Христа (Флп. 2:9-11).
2.3.3. Триєдиний Бог, про якого говорить християнське віровчення, є не хто інший, як Бог, якому молиться Ізраїль. Він є Творцем, який добровільно уклав угоду з Ізраїлем і милостиво зробив себе присутнім для Ізраїлю в Торі. Згідно з християнським поглядом, Бог у Христі примирив світ із собою; через Святого Духа ця Божа робота примирення стає основою віри, ця обіцянка передається через проповідь і стає реальною для всіх людей.
2.3.4. Християнська віра свідчить про те, що Бог діє в історії і що таким чином Він стає присутнім в історії – від початку творіння до есхатологічного завершення. Виходячи з біблійної традиції, християнська теологія не розглядає Бога як «найвищу істоту», яка покоїться в самому собі; вона говорить про живого, діяльного Бога, який відкриває Себе людям своєю вільною, суверенною рішучістю; ця подія одкровення пов’язана з історією. У цьому сенсі християнська теологія не говорить про те, що Бог є «незмінним» – і вона не може цього зробити, тому що тринітарна теологія розглядає Бога як такого, хто має спілкування сам-в-Собі.
2.3.5. Християнська віра визнає Бога милостивим і милосердним (Пс. 103:8), який почав об’явлення Свого завіту зі Своїм творінням в Ізраїлі та з ним. Він також поновив цю угоду в Ізраїлі. Він зробив себе теперішньою реальністю в євреї, Ісусі, і відкрив Свою благодать і істину в усій глибині та широті в Ньому через Святого Духа (Івана 1:14).
2.3.6. Християнська концепція Бога включає розуміння того, що живе розуміння Творця і Його благодаті та істини в Ізраїлі, окрім об’явлення Христа, також базується на Богові і Він є його об’єктом. Дійсно, це нагадує християнам, що Бог має свободу змусити Свого Духа віяти, куди Він хоче. Тому християнська віра також усвідомлює, що Божа турбота про свій народ Ізраїль, який не бачить Бога в тринітарному ключі, не була скасована вибранням Церкви.
2.3.7. Там, де висловлюється християнське розуміння Бога, воно стосується того самого Бога, про якого говорить Ізраїль. Християнська віра розглядає християнський і єврейський способи говорити про Бога не лише як два способи говорити про одного Бога, але також як вираження двох різних розумінь того самого Бога. Єдиний Бог розуміється по-різному у світлі об’явлення Христа чи без цього об’явлення, а саме як Того, Хто вступив у нові стосунки зі світом в Ісусі Христі. Той факт, що Ізраїль і Церква мають на увазі того самого Бога, коли говорять про Бога, і що вони, тим не менше, принципово по-різному говорять про цього Єдиного Бога, має бути сумлінно досліджений вченням про Бога. Наше запитання полягає в тому, що означає те, що Бог піклується як про народ Ізраїлю, так і про Церкву? Звичайно, ми не можемо сказати, що Церква та Ізраїль утворюють якусь єдність перед Єдиним Богом. Християнська віра сподівається, що існує єдність в Єдиному Бозі, яка включає Ізраїль і Церкву яка, нарешті, відкриється наприкінці часів.